Аналiзуючи подiї 9 травня 2011 року, коментарi українських, росiйських засобiв масової iнформацiї, оцiнки львiв’ян i виступи рiзних полiтичних сил, слiд констатувати: провокацiя, органiзована Партiєю регiонiв, вдалася. Ясно як день — проголошенi ПР передвиборчi гасла i обiцянки не виконано, рiвень життя катастрофiчно падає, цiни ростуть, олiгархи багатiють. Отож треба вiдволiкти увагу «електорату» та переключити на iнше. Чудово розумiючи, що прийнятий закон щодо святкування 9 травня є викликом усiм свiдомим українцям та плювком в обличчя нацiї, одначе пiшли на цей крок. У минулi роки у Львовi теж певна частина людей святкувала цей день, нiхто їм практично не перешкоджав i не забороняв, бо ж зрозумiло, що в кожної людини є певнi цiнностi i вона має таке право. Але тепер це дiйство було органiзовано на державному рiвнi, всiляко пропаговане в засобах масової iнформацiї.

Чому впродовж 66 рокiв не виникало таке бажання, хоч би пiд час круглих дат?

Чому iнiцiаторами подiї були не щирi друзi львiв’ян, а їхнi iдейнi противники?

Чому зачинщики акцiї зiгнорували застереженнями мiсцевої влади захiдних регiонiв, знаючи про можливi її наслiдки?