Знаменитий вислiв, що талановита людина — талановита в усьому, мабуть, якнайповнiше пiдходить для того, щоб охарактеризувати тернополянку Ольгу Савчак. Адже ця жiнка не тiльки вишиває, а й компонує картини зi шкiри, складає композицiї зi штучних квiтiв, а ще — «вирощує» деревця з бiсеру. Майстриня жартує, що тепер її цiлком заполонив «бiсерний» свiт, i де б вона не йшла, мiднi дроти та пакетик iз намистинками завжди з нею.
— Для мене робота з бiсером — своєрiдний антидепресант, — каже майстриня. — Навiть коли збираюся на пiкнiк, беру з собою бiсер. Друзi жартують, що я не вмiю вiдпочивати, але для мене робота з бiсером — найкращий вiдпочинок. Я навiть на пляжi нанизую бiсер i не розумiю, як можна просто так вилежуватися на пiску.
Якось на одному з прилавкiв магазину декору панi Оля побачила маленьке деревце з бiсеру. Це настiльки вразило жiнку, що вона й собi захотiла зробити щось подiбне.
— До цього не мала справи з бiсером i, тим бiльше, не знала, як можна зробити з нього деревце, — каже Ольга Савчак. — Коли вiд знайомої дiзналася про гурток бiсероплетiння, вирiшила туди записатися. Менi тодi вiдмовили — мовляв, не пiдходжу за вiком, адже у гуртку займаються тiльки школярi. Вiдтак довелося вчитися самiй. Я купила книжку з бiсероплетiння i... через тиждень у мене на столi стояло маленьке бiсерне деревце. Воно, щоправда, вийшло примiтивним, але тримаю його й досi — на пам’ять.
Останнiм часом Ольга Савчак «переключилася» на плетiння iз бiсеру японських деревець бонсай.
— Якось побачила по телевiзору передачу про бонсай, — згадує майстриня. — Мене буквально причарувало це японське мистецтво. Подумалося: а що, як я й собi спробую зробити таке деревце? Через п’ять днiв мiй бонсай був готовий. Тепер уже й не пам’ятаю, скiльки таких деревець я зробила. Дещо здавала в магазин, дещо робила на замовлення постiйних клiєнтiв... Одне таке деревце коштує 150—200 гривень — залежно вiд висоти та складностi виконання.
Нинi майстриня навчає азiв бiсероплетiння учнiв. За її словами, школярi дуже нетерплячi: якщо вже взялися за роботу, то хочуть, щоб за кiлька годин у них вийшла квiтка чи маленьке деревце. Доводиться привчати дiтей до того, що «бiсерна» справа вимагає неабиякого терпiння. Інколи треба по кiлька разiв переробляти, щоб деревце набуло потрiбної форми.
— Щоб стати справжнiм «профi» з бiсероплетiння, треба бути дуже й дуже терплячими, — каже панi Ольга, — а ще треба безмежно любити цю справу, i тодi виходитимуть справжнi шедеври.
Людмила ВЕСЕЛЬСЬКА