Перон, вагон, комп’ютер...

07.06.2011
Перон, вагон, комп’ютер...

Локомотивам «Укрзалізниці» у середньому 43 роки. (Фото Катерини ГОРНОСТАЙ.)

Днями дирекція «Укрзлізниці» влаштувала представникам українських ЗМІ екскурсію. Протягом двох годин журналістів водили територією депо і посвячували в заплановані реформи і проблеми підприємства. На переконання залізничників, останніх накопичилося чимало: і у спеціалісти — токарі та фрезерувальники — в дефіциті, і технічний склад в ненайкращому стані. На технічній проблемі наголошували кілька разів усі, хто спілкувався з журналістами.

За словами інженерів, завод давав гарантію на локомотиви та електровози 30 років, після того, як цей термін сплив, провели капремонт — ще на 15 років служби. Тож у 2015 році 500 потягів треба здавати на брухт. «Навіть після капремонту лишається старий тяговий двигун та трансформатор. Замінюється основний несучий вузол, кузов, частково — електрика. Тобто основне обладнання лишається старим, — пояснює заступник начальника служби локомотивів Віктор Яковенко. — Локомотиви були побудовані у 1968—1970 роках у Чехословаччині. Зараз локомотивам у середньому 43 роки. У депо, звичайно, є спеціалісти, вони допомагають підтримати парк у робочому стані, але враховуючи те, що сучасні вимоги вищі — маємо суттєві проблеми».

Залізничники говорять: стара техніка потребує заміни і з тієї причини, що ремонтувати її невигідно. «У цьому році ми направляємо на модернізацію локомотивного парку 900 мільйонів гривень, і на його капітальний ремонт 1 мільярд 200 мільйонів, — говорить Ігор Батюшин, заступник начальника головного управління локомотивного господарства «Укрзалізниці». — За ці гроші можна купити 50 нових локомотивів». Утім цієї кількості для обслуговування замало, і без допомоги держави оновити парк «Укрзалізниця» не в змозі — мовляв, підприємство хоч і не бідне, проте його послугами користується багато пільговиків. Водночас працівники заспокоюють: не буде нових локомотивів — старі служитимуть і далі, і їх триматимуть у нормальному робочому стані.

Окрім проблем, ішлося і про реформи. Передусім про запровадження електронних квитків: їх «Укрзалізниця» планує ввести вже через 3—4 місяці — на потяги по всій Україні. За словами гендиректора підприємства Володимира Козака, це зробити дозволить автоматизована система з продажу квитків, яка зараз відпрацьовується залізницями. «Технологія електронного квитка, його видачі, проходження перевірки в потягу зараз відпрацьовуються, і буквально протягом двох тижнів ми захищатимемо це питання у Бориса Колесникова», — відзначив пан Козак. Гендиректор також повідомив, що з 1 червня електронний квиток через інтернет можна купити дешевше, ніж у касі. 

Продаж електронних квитків передбачає самостійне придбання пасажиром проїзних документів через інтернет на ресурсі www.e–kvytok.com.ua з оплатою вартості проїзду платіжною карткою і роздрукуванням посадочного документа на звичайному папері. Потім посадочний документ зчитується провідником вагону за допомогою зчитувача штрих–коду, який входить до комплекту мобільного терміналу контролю документів. Також очільник «Укзалізниці» пообіцяв пасажирам найближчим часом облаштувати вагони бездротовим інтернетом.

  • Навiщо Києву вулиця Табiрна,

    ...Я вийшов iз вулицi Пилипа Орлика, повернув на Михайла Грушевського, пересiк Богдана Хмельницького, спустився на Петра Сагайдачного... Сьогоднi в це важко повiрити, але чверть вiку тому про такi назви годi було й думати. Справдi, в перший рiк Незалежностi столиця України ввiйшла з вулицями Ленiна, Свердлова, Дзержинського, Жданова, Кiрова, Куйбишева, Орджонiкiдзе, Менжинського, Володарського, Косiора, Постишева, Мануїльського, площами Жовтневої революцiї, Ленiнського комсомолу, Брежнєва тощо. Та що там вулицi та площi, найпрестижнiшi центральнi райони столицi iменувалися Ленiнський, Радянський, Жовтневий, Московський, Ленiнградський, а в цих районах найошатнiшi вулицi носили iмена класикiв марксизму-ленiнiзму, росiйських революцiонерiв, агентiв ленiнської «Іскри» та мало не всiх членiв ленiнсько-сталiнського ЦК. >>

  • Розшукується дизайнер

    Будь-яку потрібну та корисну справу можна зіпсувати. Власне, для цього достатньо грати не за встановленими правилами, а за тими, що відповідають кон’юнктурі сьогоднішнього дня. Киянам обіцяли відкритий конкурс, на якому обиратимуть головного архітектора міста. >>

  • Митарства українського трамвая

    Кілька місяців тому на розширеному засіданні Ради директорів підприємств, установ та організацій міста Києва було підписано угоду про об’єднання зусиль київської міської влади та бізнесу щодо розвитку внутрішнього ринку задля сталого економічного розвитку міста. Свої підписи під документом поставили міський голова Києва Віталій Кличко, президент Українського союзу промисловців і підприємців Анатолій Кінах та голова Ради директорів підприємств, установ та організацій Києва Олександр Осадчий. >>

  • Чи повернуть киянам Довженків кінотеатр?

    Із плином часу залишається все менше тих, хто пам’ятає про кінотеатр імені Олександра Довженка, який колись розташовувався на проспекті Перемоги, 24а. Цю не надто ошатну споруду було знесено кілька років тому, і на її місці має з’явитися сучасний кінокомплекс. >>

  • Київ без крил

    У митрополичих палатах у «Софії Київській» того дня збирали підписи під зверненням до Кличка і Порошенка передати під музей авіації будинок сім’ї Сікорських на Ярославовому Валу, 15-б і перейменувати аеропорт «Київ» (Жуляни) на честь Сікорського. Підписатись під одним зі звернень не виходило. Активісти обидві вимоги оформили в одному листі. >>

  • Де сидять художники?

    Київ усе більше переймає європейські традиції, наповнюючи вулиці креативними елементами вуличного дизайну — від паркових скульптур на Пейзажній алеї та лавочок у вигляді чашок на Прорізній до розмаїтих нетривіальних «пам’ятників» — Їжачку в тумані, закоханим ліхтарям, табуреткам. >>