Нещодавно в Києві з пафосними урочистостями презентували проект Стратегії розвитку Києва до 2025 року. На подію навіть прибули Азаров і Янукович. І останній запевнив: ця стратегія дасть такий поштовх для столиці, що «заспівають регіони». Водночас, як зазначають розробники, її кінцевий варіант на розгляд Київради подадуть восени—влітку документ допрацьовуватимуть.
Однак уже зараз є скептики, які висловлюють сміливе припущення, що запропонований документ розробляли не для Києва, — його для нашої столиці просто адаптували. Мовляв, викладені ідеї далекі від київських реалій, і, щоб їх виконати, потрібні нові креативні підходи. Нинішня ж влада обіцяє з не найкращого для цього матеріалу зліпити кулю (перегнати Будапешт і Варшаву і наблизитися до Праги). Єдине, що в цій ситуації тішить скептиків, — гроші на розробку стратегії використали не бюджетні, а з фонду «Ефективне управління», що належить Рінату Ахметову.
«Без стратегії місто розвивалося хаотично»
Деякі експерти після презентації стратегії розвитку Києва зітхнули з полегшенням. Мовляв, нарешті у місті наведуть лад. Українські ЗМІ протягом тижня тиражували схвальні відгуки тих же авторитетних і не дуже фахівців, які щедро ділилися своїми позитивними враженнями від документа.
«Мета створення Стратегії розвитку міста до 2025 року — зробити Київ столицею європейського рівня, раніше Київ не мав подібного документа, і без нього розвиток міста відбувався хаотично. У стратегії закладені програми і плани дій для їх досягнення. Щоб врахувати міжнародний досвід і місцеву експертизу, і створювався консорціум виконавців. Сьогодні розробка стратегії продовжується», — це слова менеджера проектів фонду «Ефективне управління» Ігоря Гончаренка.
«Головне питання, яке ставилося перед розробниками — як зробити Київ комфортним для проживання, бізнесу, приїзду гостей. Робоча група була розбита за напрямами — інфраструктура, межі міста, комунальна сфера, туристична галузь», — а це вже заява головного експерта Центру Разумкова Володимира Жмуцького.
На щастя, за несподіваним винятком, стратегію в електронному вигляді (на 71–й сторінці) зробили доступною для всіх бажаючих — на сайті Київської міськдержадміністрації вона у вільному доступі, документ отримали і присутні на урочистій презентації запрошені та журналісти. Останні, до речі, не мали змоги поставити питання ні голові КМДА Олександрові Попову, ні Президентові Януковичу.
Київ без обличчя
Проаналізувати економічну складову стратегії «УМ» попросила голову комітету економістів України Андрія Новака. Перше, що зазначив експерт, стратегія, «презентована чи то Президентом, чи то виконувачем обов’язків мера», виконана за досить типовими кліше містобудування і розвитку місцевого самоврядування.
«Побудувати стільки–то доріг, поміняти стільки–то труб, встановити стільки–то комп’ютерів у школах та ліжок у лікарнях... Але для порівняльного орієнтиру всюди беруться столиці деяких сусідніх країн, які некоректно порівнювати ні з економічної, ні з культурно–історичної точки зору. — Наприклад, Будапешт і Москва, — зазначає економіст. — Хоча для найважливішого економічного процесу — кластеризації — як приклад наводяться три зовсім інші міста — Дублін, Цюріх і Чикаго. Два з них не є столицями своїх країн, а тому не володіють характерними столичними особливостями».
Одним з основних недоліків стратегії, на думку Андрія Новака, є те, що в ній не сказано, за рахунок чого Київ збирається так суттєво поліпшувати свої економічні реалії, а головне — залучити інвестицій на 85 млрд. євро, що співмірно з інвестиціями для всієї України.
«Автори стратегії чомусь не врахували, що створити окремо взятий економічний рай у будь–якому місті країни неможливо, — продовжує пан Андрій. — Оскільки в столиці, як і у всій країні, діє загальнодержавна податкова, банківська, бюджетна системи. Остання, наприклад, перетворила столицю на найбільшого донора Державного бюджету, а тому більшість зароблених Києвом фінансових ресурсів розвитку вилучає на користь центрального бюджету країни. А це, у свою чергу, робить реалізацію плану розвитку окремого міста в діючій загальнодержавній економічній системі просто нереалістичним». На переконання експерта, жодне місто не може «далеко вирватись» із загальнодержавного економічного контексту, навіть якщо це — столиця.
Найбільшою ж вадою запропонованої стратегії є відсутність у ній бачення в розробників майбутнього обличчя Києва — промислового, культурного, фінансового, медичного, освітнього чи туристичного. «Яким повинен бути Київ? Та ж кластеризація, від характеру якої і залежатиме це обличчя, віддана на поталу «майбутнім інвесторам». А ці «інвестори», станом на тепер, перетворили Київ на неконтрольований суцільний будівельний майданчик (23% від будівництва всієї України) та торговельний ринок (18% роздрібної торгівлі всієї України), — обурюється економіст. — Може, тотальна забудова офісно–торговельно–розважальними центрами і буде майбутнім обличчям столиці України?»
Наполеон би заплакав: новий музей — кожні два місяці
Активний захисник старовини і, на жаль, уже швидше решток культурних надбань столиці, голова постійної комісії Київради з питань культури і туризму при Київраді Олександр Бригинець нову концепцію теж бачить як комплекс порожніх заяв. Депутата насторожує сама назва розділу стратегії, присвячена культурі, — вона зветься «Культурна долина», тоді як історичний Київ стоїть на пагорбах.
«Боюся, що за 14 років справді голу долину влаштують, — сумно жартуючи, ділиться з «УМ» пан Бригинець. — А якщо серйозно, що стосується культури, то стратегія містить багато загальних фраз, неначе політичних гасел: проводити багато фестивалів, створити зону вільного мистецтва, виставки квітів, аукціони, театралізовані шоу... Є пункт і про те, що до 2025 року кількість музеїв збільшиться у п’ять разів. Це означає, що в Києві треба побудувати 121 музей. Мені важко це уявити за нинішнього стану речей. Окремо прописано і те, що необхідно звести новий концертний зал на тисячу місць, але таких залів у Києві вдосталь, особливої необхідності наразі в ньому немає. Причому в які терміни, яким чином усе це зробити, не вказано. Я запитував про це у Попова, але чіткої відповіді не отримав».
А взагалі про те, наскільки влада міста до цього часу була зацікавлена у підтримці культурної галузі, показово може свідчити ступінь підготовки цієї сфери до Євро–2012: не виділено коштів навіть на підтримку в належному стані культурних пам’яток, урізано витрати на їх охорону. Гроші знайшлися на єдиний об’єкт — Театр на Подолі, який просто необхідно довести до пуття. Що вже казати й про «бомжування» Музею історії Києва, експонати якого зберігаються в непридатних умовах в Українському домі, бо чиновники ніяк не знайдуть місця для нього. У стратегії ж ідеться про стахановські «музейні» темпи: відкривати мінімум по одному музею кожні два місяці, починаючи вже з цього червня–липня.
Киянину довше жити!
Ще одне покращення для Києва прописано в розділі «Охорона здоров’я» — збільшення тривалості життя городян із теперішніх 73 до майже 80. Судячи з написаного, досягати цього планують поліпшенням медичного обслуговування та пропагандою здорового способу життя. При тому, чітких рецептів, де знайти гроші на ту ж «оплату праці, що стимулює якість», теж не наводять. А щодо поривів нинішньої влади пропагувати здоровий спосіб життя, то тут не можна не пригадати весняний скандал, коли глава Київської міськдержадміністрації Олександр Попов спочатку намагався відтермінувати заборону продажу тютюну й пива в кіосках на зупинках, а потім це рішення Київради взагалі опротестувала прокуратура.
Що ж стосується наведених оптимістичних прогнозів щодо подовження тривалості життя середньостатистичного киянина, то скепсис висловлюють і науковці. До прикладу, професор Інституту фізіології імені Богомольця НАН України Вадим Березовський говорить про прямо протилежні тенденції, які в нинішніх умовах змінити будь–яка владна команда навряд чи зможе. «У Києві з кожним роком кількість токсичних викидів у повітря зростає, і якщо так відбуватиметься і далі, середня тривалість життя киян навпаки скоротиться приблизно на п’ять–сім років, — пояснює професор. — Доки міськрада не врегулює питання обмеження кількості автотранспорту, не зникнуть кілометрові затори на магістралях, що створюють понаднебезпечне забруднення повітря, доки не припиниться перенасичення хімічними домішками харчів і питної води (а водопровідну воду навіть зараз уже не рекомендується споживати) — міські мешканці систематично втрачатимуть залишки здоров’я».
Вадим Якимович стверджує, що змінити ситуацію може лише комплекс послідовних дій. По–перше, припинити вирубування зелених насаджень у Києві. «Зараз у Голосіївському парку, площа якого становила майже 150 гектарів, залишилося близько 92, і це тільки дані по одній зеленій зоні нашого міста, — зазначає науковець. — За часів радянської влади на кожного киянина припадало 25 квадратних метрів зелені, зараз її стало вдвічі менше. І це незважаючи на традиції кожного мера щорічно прихоплювати ліси Київської області».
По–друге, необхідно знизити щільність населення. За словами пана Березовського, існуючі державні будівельні норми і правила передбачають певні межі максимального заселення на одному гектарі міської території. Проте чиновники, догоджаючи будівельним магнатам, уже навчилися закривати очі на порушення законів. «Архітектурне управління КМДА дає дозволи на зведення висоток у густонаселених районах, їх будують переважно із залізобетону. У таких умовах навіть повністю здорова людина за кілька років починає хворіти. Небезпеки додає хімічне забруднення повітря вихлопними газами автотранспорту, — говорить Вадим Якимович. — Я маю дані щодо офіційної статистики захворюваності населення в усіх містах України. Київ у цьому списку є лідером, у ньому найвища загальна захворюваність. Це колись курортне місто Російської імперії поступово перетворюється на найбрудніше місто Європи».
До слова, стратегія своїми тезами унеможливлює реалізацію щонайменше одного побажання професора Березовського: до 2025 року планується збільшення житлових площ у Києві у 1,5 (!) раза, але при тому межі міста розширювати не збираються. У стратегії серед основних принципів територіального розвитку так і прописано: «Збереження меж міста до 2025 року, пріоритет вторинної забудови, розвиток міста «углиб, угору, щільніше». Говорячи простими словами, влада натякає, що великі площі Києва «гуляють» під «хрущовками» (як–то, до прикладу, на Нивках). Відтак «ущільнення» вважають необхідним і робитимуть його, тісно зводячи багатоповерхових монстрів із підземними паркінгами (як на «забетонованому» Харківському масиві).
Затори є і будуть
До речі, про принцип «місто має бути компактним», яким оперують столичні чиновники і деякі авторитетні київські видання. Крім шкоди для здоров’я людини, така політика може призвести і до величезних транспортних проблем. А враховуючи теперішній стан цієї сфери, можна чекати повного колапсу, впевнений начальник відділу транспорту інституту «Київгенплан» Юрій Марков.
«Будь–який розвиток міста передбачає і його територіальний розвиток, — говорить Юрій Борисович. — Так, навколо Києва — ліси. Про те, щоб там будувати, не може бути і мови. Ми, коли свого часу розробляли генплан, пропонували приєднати до Києва Вишгород і там розмістити нові майданчики, бо Вишгород — фактично вже частина Києва. Були й інші варіанти. У межах же сучасного Києва майданчиків для будівництва мало, і новий генплан, який готується вже не нами, а Інститутом генерального плану Києва, передбачає ущільнення забудов. У стратегії (де, до речі, транспорту відведено всього дві сторінки з сiмдесят однiєї) другим пунктом серед наведених принципів територіального розвитку мовиться, що на Лівому березі передбачається будівництво «місць праці» — ділових центрів. У ній же вказано, що це спирається на генплан, який розробляється. Але насправді генплан, над яким досі працюють, передбачає протилежне: на Лівому березі вільні площі відведено під житло, тому на роботу люди їхатимуть так само на Правий берег. А це знову затори».
На переконання Юрія Маркова, теза про «збереження меж міста» абсолютно неправильна і навіть не відповідає реальним фактам. «У деяких місцях межі Києва в новому генплані позначено пунктиром, тобто розробники визнають, що забудова міста все одно територіально розширюється, площі тих же, так би мовити, «південних Осокорків» давно вийшли за межі столиці, там навіть вулиці є, так само забудова давно перейшла межу Окружної дороги. Відтак межі треба коригувати, але цього не робиться. Якщо ж столицю насичувати за принципом «углиб, угору, щільніше», — ніяка мережа вулиць не пропустить увесь транспорт, а нові дороги прокладати вже немає де. І ще, до слова, показник «площа доріг» міста, наведений в одній із таблиць стратегії, навіть не в тих одиницях виміру подається — у відсотках, тоді як за містобудівельними нормами це є співвідношенням довжини до площі...».
