Доктор і смерть

Він допоміг померти щонайменше 130 безнадійно хворим і виніс на новий рівень дискусію про доцільність евтаназії. Одні вважали його ледве не святим, інші — жорстоким убивцею і грішником. Його ім’я стало синонімом смерті. Врешті–решт він сам зустрівся з нею віч–на–віч: минулої п’ятниці Джек Кеворкян, відомий як Доктор Смерть, помер у лікарні передмістя Детройта (штат Мічиган) від закупорки легеневої артерії тромбом. На початку травня Кеворкяна госпіталізували із захворюванням нирок і пневмонією. 26 травня йому виповнилося 83 роки, проте на той час іменинник уже перебував на межі життя і смерті й фактично не приходив до тями. За словами його адвоката, Кеворкян помер спокійно й безболісно. Штучних спроб повернути помираючого до життя лікарі не робили.

Народжений у сім’ї вірменських емігрантів Джек Кеворкян був усебічно обдарованою людиною: знав сім мов, серйозно займався живописом та музикою — його джазові імпровізації схвально оцінювали навіть професійні музиканти. Проте знаменитим на увесь світ Кеворкяна зробила все ж його основна професія — медицина. А точніше, не зовсім стандартний, як для медика, підхід до лікування смертельно хворих: він був переконаний, що людина, якій уже не можна допомогти, має право на припинення страждань. І активно відстоював цю думку в статтях про доцільність евтаназії, які публікував у профільних виданнях.

1989 року доктор Кеворкян сконструював «танатрон» («машину cмерті») — апарат, який подавав смертельну дозу препарату в кров хворого, вже не здатного покінчити з життям в інший спосiб. Ще один свій винахід — маску, приєднану до балона з газом, — лікар назвав «мерситроном» (від англійського слова mercy, що означає «милосердя»). 4 червня 1990 року послугами Доктора Смерті скористалася перша пацієнтка — 54–річна жінка, яка страждала на хворобу Альцгеймера. Джека Кеворкяна звинуватили у вбивстві, але невдовзі обвинувачення було знято — на той час у законодавстві штату Мічиган не було кримінальної статті за сприяння самогубству. Проте ліцензію на ведення медичної практики «милосердний» лікар втратив і надалі «допомагав» хворим уже як приватна особа.

З 1990–й по 1998 роки його «машинами самогубства» скористалося щонайменше 130 людей. Кожен із них натискав на смертельну кнопку сам — доктор Кеворкян лише приєднував пацієнта до апарата й пояснював механізм його дії. Лікар іще кілька разів поставав перед судом, але для доведення процесу до кінця щоразу не вистачало доказів.

Колеги рішуче засуджували його методи. Преса писала, що більше половини пацієнтів, яким Кеворкян допоміг піти на той світ, насправді не були безнадійними й ухвалювали рішення про «медичне самогубство» надто швидко після першої зустрічі з Доктором Смертю — буквально впродовж 24 годин. І в березні 1999 року Кеворкян таки потрапив за ґрати — після того як дозволив продемонструвати в ефірі телеканалу Сі–Бі–Ес відеозапис, на якому видно, що він сам робить смертельну ін’єкцію тяжко хворому пацієнту на його прохання.

Доктора Смерть засудили до 25 років ув’язнення. Але вже через вісім років він достроково вийшов на свободу через поганий стан здоров’я (у нього діагностували гепатит С, який згодом призвів до раку печінки, діабет та проблеми з нирками) і похилим віком (79 років). Кеворкян висловив бажання зайнятися політикою і 2008 року навіть балотувався в сенатори від штату Мічиган як незалежний кандидат, але зазнав поразки, набравши менше трьох відсотків голосів.

Невдовзі після звільнення Джека Кеворкяна з в’язниці режисер Баррі Левінсон зняв за мотивами його біографії фільм «Ви не знаєте Джека», за головну роль у якому знаменитий кіноактор Аль Пачіно отримав «Золотий глобус».

У діях, які принесли йому це моторошне прізвисько, Доктор Смерть не розкаювався ніколи.