Водопровідна вода, на думку екологів, настільки токсична, що очистити її нереально. (Фото Івана ЛЮБИША–КІРДЕЯ.)
Цю масштабну роботу виконали активісти Громадського руху «За право громадян на екологічну безпеку». Вони взяли понад 200 проб води з водопровідних кранів великих і малих міст України, розташованих уздовж Дніпра, починаючи з Києва і завершуючи Херсоном. Як зізнається лідер Громадського руху Володимир Гончаренко, отримані результати їх просто приголомшили: українці отруюють себе «питною» водою.
«Споживаємо ми не питну воду, а рідину, яка завдає неабиякої шкоди здоров’ю, тобто розбавлені господарсько–побутові, виробничі та зливні стоки, — заявляє Володимир Гончаренко. — І це стосується понад 35 мільйонів українців».
Аналізи проводили за 27 показниками, які невтішний загальний висновок дружно підтвердили. Більше того, активісти Громадського руху здійснили й експерименти з найбільш розповсюдженими серед населення фільтрами з доочищення води, які, з’ясувалося, практично не захищають водопровідну воду від органічних забруднень (хлоромістких речовин, пестицидів, нафтопродуктів, фосфатів, поверхнево–активних речовин тощо). Отож тільки багатоступеневі системи очищення води, як стверджує Гончаренко, спроможні видалити накопичену в ній токсично–отруйну органіку. Відповідні дослідження активісти Громадського руху провели на виробах фірми «Цептер». І хоч після такого очищення у воді значно зменшується кількість корисних мікроорганізмів, зате зникає органічна отрута та інші отруйні речовини. Але й ця палиця, як кажуть, з двома кінцями: чи багато українців, мовляв, спроможні тягатися з Аллою Пугачовою, яка такий фільтр, за розповідями, змогла собі дозволити за 25 тисяч доларів США?
На прикладі Дніпропетровська переконуємося: проблема питної води для українців стоїть дуже гостро. Заступник начальника дніпропетровського міськводоканалу Василь Мудріян підтверджує невтішну ситуацію. За його зізнанням, в обласному центрі взагалі немає очисних споруд, які б відповідали встановленим нормам, адже дотепер діючі фільтри встановлені ще в... 1912–му, 1930–му, 1936–му та 1948 роках.
Згідно з українським законодавством, будь–яке підприємство зобов’язане мати автономну споруду для очищення зливних стоків. Це стосується не лише великих заводів чи фабрик, а й автозаправок чи автомийок. Але у Дніпропетровську, за словами Володимира Гончаренка, не більше одного відсотка суб’єктів господарювання можуть похвалитися наявністю очисних споруд від тієї кількості, яка мала б бути.
Але очисні заходи Гончаренко панацеєю від усіх бід не вважає, адже, на його переконаність, водопровідна вода настільки токсична, що очистити її у більшості випадків нереально. До того ж і рекомендоване санітарно–епідеміологічною службою кип’ятіння рідини, яку ми, за звичкою, називаємо водою, робить її ще небезпечнішою, адже хлор вступає в реакцію з вищезгадуваною органікою, що спричиняє утворення канцерогенних хлорорганічних речовин.
Як зазначає Володимир Гончаренко, головним джерелом забезпечення промисловості й населення України водою є басейн Дніпра, де у шести водосховищах, а також мережі великих, середніх, малих водосховищ і ставків закумульовано 49 мільярдів тонн води. Що стоїть за цією, на перший погляд, заспокійливою цифрою? З одного боку, будівництво водосховищ на Дніпрі надало можливість для розвитку судноплавання, отримання електроенергії, забезпечило великі запаси води для водопостачання і зрошення безводних територій, розведення риби. А з іншого боку, великомасштабна зарегульованість Дніпра викликала безпрецедентну руйнацію біологічних зв’язків, які складалися дотепер протягом віків. Простіше кажучи, Дніпро втратив здатність очищуватися. Внаслідок цього змінилися умови водообміну, який, у порівнянні з природними умовами, уповільнився у 15—30 разів. Адже з вищезгаданих 49 мільярдів кубічних метрів води у Славуті за рік стікає тільки 33 млрд. Тобто маємо «зайвих» 16 млрд. куб. метрів.
Активісти Громадського руху тут бачать вихід один — цю «зайву» воду приспустити. Адже її наявність, як наголошує Володимир Гончаренко, суперечить не лише Водному кодексу України, а й здоровому глузду. Певна річ, ідеться про приспущення усіх водосховищ рукотворного дніпровського каскаду. Про необхідність цього Громадський рух України «За право громадян на екологічну безпеку» заявляє у своєму офіційному зверненні на ім’я Президента України Віктора Януковича.
Приспущення водосховищ з–поміж іншого ще й «оголить» усіх, хто безкарно скидає до Дніпра промислові стоки і забирає воду для своїх потреб. З цього випливає і пропозиція третя — зобов’язати всіх суб’єктів господарювання виконувати вимоги екологічного законодавства і вже протягом 1—2 років обладнати автономні зливні споруди на своїх територіях. Адже сьогодні у 90 відсотків українських річок, з яких забирають воду, екологічний стан їхнiх басейнів оцінюється як «дуже поганий» і «катастрофічний».
Ще одна пропозиція активістів, адресована главі нашої держави, і взагалі вражає своєю, так би мовити, екстравагантністю — забезпечити населення безкоштовною питною водою з розрахунку три літри на одну людину щодоби.
Таке завдання можна вирішити шляхом розширення мережі пунктів iз багатоступеневої доочистки питної води у населених пунктах та її доставки туди, де відсутнє централізоване водопостачання, а також будівництва бюветів — підземні джерела ще подекуди не забруднені й справді відповідають санітарним нормам для питної води.
Як стверджує Володимир Гончаренко, розрахунки показують, що державному і місцевим бюджетам безкоштовне забезпечення населення питною водою обійдеться на рік не більше як 15 мільярдів гривень. Зате українці питимуть якісну воду, а тому менше хворітимуть і не витрачатимуться на медикаменти та перебування на лікарняних.
Дійсно, до справді чистої питної води «добратися» не так просто. Зокрема, у Дніпропетровську активісти Громадського руху перевірили всі точки, у яких продають доочищену воду. І дійшли висновку, що в половині випадків ця вода є звичайною... водопровідною.
Дев’ять осіб з десяти у нинішній Україні вважають себе хворими людьми — наголошують активісти Громадського руху «За право громадян на екологічну безпеку» у своєму зверненні на ім’я Президента України. Переконливе свідчення такої вкрай невтішної ситуації — за роки незалежності нашої держави кількість населення на її теренах скоротилася більш ніж на шiсть мільйонів осіб, а середня тривалість життя — на три роки і є на 10—13 років нижчою, ніж у країнах Західної Європи. Понад 90 відсотків трудового населення на час досягнення пенсійного віку потерпають від серйозних недуг, а смертність у віці від 20 до 50 років зросла у 2,2 раза. Більше того, нині 85 відсотків школярів мають суттєві відхилення за показниками здоров’я.
«За такої динаміки внуки проживуть на 8—11 років менше, ніж їхні бабусі і дідусі, які живуть сьогодні», — зазначається у зверненні.
Причини такого вкрай невтішного стану активісти Громадського руху бачать у наших оселях — у повсякденному приготуванні їжі і споживанні води. Справді, виходить, як у відомій пісні: «губить людей не пиво — губить людей вода».
Більш як двадцять років триває екологічна сага про забруднення території на кордоні Молдови (Сороки) й України (Цекинівка, Ямпільський район ) через річку Дністер. І весь цей час — лише перемовини, передмови й постскриптуми. А тим часом зношена труба промислових відходів завдовжки 6,2 км через Дністер продовжує забруднювати басейн річки як на території Вінниччини, так і нижче за течією — в Одеській області. >>
Найчастіше ущерть переповнені сміттєві звалища в Україні гниють десятиліттями через відсутність коштів на їх впорядкування. Але в Люботині, де полігон твердих побутових відходів (ТПВ) скоро дійде до будинків містян, сталася нетипова як для вітчизняних реалій історія. >>
У нашому світі мешкає приблизно 40-45 тисяч видів павуків, а їхня кількість така велика, що кожна людина на відстані п’яти метрів біля себе знайде цю істоту. Науковці вивчають унікальні властивості павутини та, ґрунтуючись на дослідженнях, розробляють надміцні волокна чи біоматеріал, на якому зможуть вирощувати людську шкіру. >>
Перший фестиваль шкільних лісництв відбувся на Черкащині. Участь у ньому взяли десять команд, по одній від кожного лісгоспу. Під час фестивалю школярі, а всі команди прибули у спеціальній формі, придбаній лісництвами, наввипередки демонстрували свою любов та шану до лісу. >>
Пожежі торф’яників були однією з головних тем упродовж тривалого часу для значної частини українців. Благо, забруднене повітря, яке перевищувало навіть у деяких районах столиці норму в 6 разів (зрозуміло, у навколокиївських епіцентрах загорань ситуація була ще гіршою), почало приходити в норму. >>
