«Швейк» Петрович Юра «осів» у скверику біля свого театру. (Фото Юрія САПОЖНІКОВА.)
Засновника Театру імені Франка Гната Юру скульптори Володимир та Олексій Чепелики вирішили увіковічнити у ролі Швейка. І цим рішенням влучили у самісіньку «десятку». Спектаклем «Бравий солдат Швейк», який iз 1928 по 1935 роки витримав понад 400 показів, Гнат Юра розпочав відлік своїм найсміливішим театральним роботам. «Я розумів, що Швейк не бунтар і не протестант... проте він знищує цей порядок своїм геніальним ідіотизмом... його так званий ідіотизм — це тільки умовність, тільки маска, одягнута на розумне і хитре обличчя», — так відгукувався про свого героя Гнат Петрович. Ці слова почули Чепелики. І ось кругленький, кумедний, а водночас такий «собі на умі» «Швейк» Петрович Юра стоїть навпроти свого театру, неподалік від лавочки у сквері, на якій сидить ще один легендарний «франківець» Микола Яковченко.
«Знімаю капелюха, Гнате Петровичу, — вигукнув на відкритті пам’ятника наступник Юри Богдан Ступка. — Я вас бачив у цій ролі — ви були неперевершені! Це ж треба було стільки років обдурювати радянську владу і вести театр до європейської культури... Ми продовжуємо ваші традиції».
Тих, хто міг порівняти пам'ятник і «оригінал», на церемонії відкриття зібралося чимало. Народна артистка Галина Яблонська розповіла, що її в трупу театру приймав сам Юра, а потім вони працювали в кількох виставах. Син Юри, Юрій Гнатович, поділився своїми дитячими спогадами. Звучав і голос самого Гната Петровича, який читав «Якби ви знали, паничі...» Шевченка. Улюблену пісню Юри «Місяць на небі» виконали актори Театру ім. Франка. А ведучий церемонії Олексій Богданович подбав про необхідну в таких випадках легенду: «Якщо підійти до пам’ятника і потерти бляху на ремені — моментально додається удача, наснага і талант».
«Поки у вас антракт, я перезаряджу рушницю», — такими словами закінчується перша дія вистави «Шевченко 2.0», яку в Києві нещодавно представив легендарний Харківський театр імені Шевченка «Березіль». >>
Нова збірка оповідань Владислава Івченка «Книга втрат і нестач» (К.: Темпора, 2024) — що в ній нового, як порівняти, скажімо, з двома попередніми, «Спочатку їх було шістдесят» та «Після 24-го» (обидві — 2022 р.)? >>
На Житомирщині в селищі Червоне будинок-садибу Терещенка, що є пам'яткою архітектури місцевого значення, остаточно повернули з приватної у державну власність. У 2000 році палац та частину території безкоштовно передали у користування, а далі у приватну власність УПЦ (МП). >>
У міланській галереї Centro Brera в Італії, в понеділок 18 листопада, відкрили виставку українських мисткинь "Вицвілі кольори" (Colori Spenti). Експозиція представляє роботи художниць, що постраждали від російського вторгнення. >>
Виконано важливу частину заповіту активіста та розвідника 93 ОМБр «Холодний яр» Романа Ратушного. Загиблий герой заповів зі своїх бойових виплат підтримати Будинок-музей Тараса Шевченка. >>
«Українське радіо» 16 листопада святкує 100 років мовлення і День працівників радіо, телебачення та зв'язку України. >>
