Крісла — на абордаж!

Навіть фахівцеві з фінансових питань важко відповісти, чим сьогодні займається Рада Нацбанку. Якщо раніше цей орган намагався впливати на монетарну політику регулятора, давати поради головному банкірові, то з часом ці функції практично зійшли нанівець, поступившись місцем для самопіару людини, котра з 2007 року незмінно перебуває на посту.

Така ситуація викликає занепокоєння у самих фінансистів. Так, член Ради НБУ Роман Шпек заявляє: останнє їхнє засідання відбулося в грудні 2009 року! І далі так тривати не може. «Рада не працює... Я вважаю, що це треба припинити. Необхідно визначитися з її складом, обрати голову — і Рада має працювати. Скажімо так, як це було колись при Гальчинському (колишній голова Ради НБУ. — Авт.) — на професійних принципах», — зазначив пан Шпек, додавши, що жодних підстав гаяти час він не бачить.

Частина експертів вважає: Петрові Порошенкові лишилося займати кабінет у будівлі Нацбанку щонайбільше до середини червня. Утiм люди, які близько знають Петра Олексійовича, сумніваються. Адже термін перебування на цьому посту, визначений Законом «Про Національний банк», у Порошенка закінчився ще... 23 лютого 2010–го. Тобто, більше року тому! І весь цей час головному фігурантові вдавалося домовлятися з ким треба, і його не чіпали.

З наших джерел ми змогли довідатися: таємничим «хто треба» нинi є керівник адміністрації Президента Сергій Льовочкін. Рецепт того, як одному з головних дійових осіб «помаранчевої» команди вдалося стати своїм для політичних опонентів, мабуть, залишатиметься таємницею. Безсумнівним залишається феноменальне вміння пана Порошенка домовлятися і бути в потрібний момент у необхідному місці. Так, скажімо, політичної ваги йому вдалося набрати завдяки Президентовi Віктору Ющенку. Але, ставши у жовтні 2009 року очільником МЗС завдяки поданню Ющенка, він перетворився на одного з фаворитів Юлії Тимошенко, з якою воював у 2005 році на посаді секретаря РНБО. А пiсля президентських виборів–2010 Петро Олексійович своєю старанністю й ретельністю в підготовці перших закордонних візитів нового Президента Віктора Януковича шокував навіть свій апарат. Утiм очікуваної винагороди — зберегти крісло міністра — він тодi не отримав. Хоча й не відмовився від цієї ідеї.

Про близькість Петра Порошенка до Сергія Льовочкіна свідчать хоча б недавні публічні виступи голови Ради НБУ. Так, доволі посередній за результатами візит Віктора Януковича до Китаю Порошенко назвав «фантастичним» і «блискучим». А продовження базування ЧФ у Криму в обмiн на так звану «знижку» на російський газ, що називають найбільшим провалом політики чинної влади, «оранжевий» Порошенко вважає «мистецтвом компромісу» і стверджує, що «продовження терміну було невідворотним».

Недавній же випад Петра Олексійовича на адресу Прем’єр–міністра Миколи Азарова щодо подорожчання продуктів політологи вважають грою на користь Льовочкіна, група якого нині опонує команді Азарова.

Не отримавши крісла головного дипломата країни одразу після інаугурації Віктора Януковича, Порошенко хоче домогтися його зараз. І сьогодні, за твердженням аналітиків, настав найкращий час для цього кроку: Президент Янукович збирається «чистити» Кабінет Міністрів, а міністр Костянтин Грищенко вважається надто націленим на Росію. Янукович же через провал своєї політики поступок Москві змушений змінювати тональність розмов iз Путіним—Медведєвим. І міністр, який вміє домовитися і з Богом, і з його опонентом одночасно, буде бажаним у президентському дворі.

Порошенку, який є впливовим бізнесменом, таке призначення в МЗС напрочуд вигідне. Адже Петро Олексійович, як ніхто інший, вміє поєднувати державні завдання з особистими. Так, члени делегації, які брали участь у закордонних візитах, розповідали, що частину часу, відведеного на перемовини, очільник МЗС Порошенко витрачав на державні справи, а решту — на просування автобусів «Богдан» чи розширення «шоколадної» імперії.

КОМЕНТАР

«Його карту можуть витягти з колоди»

— Є кілька підстав, чому владі могло би бути вигідним таке призначення, — каже «УМ» політолог Вадим Карасьов. — Насамперед, Порошенко вже був міністром. Отже, має певні напрацювання. По–друге, владі потрібно поліпшувати імідж після справ Луценка та Тимошенко. І нарешті, кооптувавши у владу Порошенка, Банкова завдає удару опозиції, адже остання залишається без потенційної підтримки з його боку.

Міністр Костянтин Грищенко сьогодні виконує завдання, яке ставить перед ним влада, але якщо завтра зміняться пріоритети, то, цілком iмовірно, що доведеться йти на таку рокіровку.