У Партії регіонів є дві думки, як позбутися протестів проти соціальних негараздів, «акцій гніву». Дві, бо третiй прямий шлях до ліквідації соціальної несправедливості — викорінення корупції, невиправданих пільг, введення прогресивного податку для мільйонерів — тільки декларується, але реалізований не буде.
Перша думка, яку проштовхують проросійськi радикали з ПРУ: щоб погасити соціальне невдоволення, потрібна невеличка громадянська війна, треба зіштовхнути Схід і Захід. Проголошення червоного радянського прапора рівноцінним державному українському, розповсюдження георгіївської стрічки (від ордена Російської імперії) вже дали перші «результати».
Другий шлях (ліберальний) реалізує Ахметов iз метою приспати народне невдоволення. Суть ідеї: коли не вистачає хліба, треба більше видовищ. 14 травня в Донецьку відсвяткували (помпезнiше, ніж День Перемоги) 75–річчя «Шахтаря». Був присутній Президент України, червоних прапорів не було. Шоу проведено на високому європейському рівні, виступали Міла Йовович, співачка Ріанна (кажуть, її гонорар 4 млн. грн., при заборгованості із зарплат у Донецькій області 250 млн.), були блискучі світлові ефекти. За такий спосіб відволікання українців від соціальних проблем, який не веде до крові, можна подякувати Ахметову, проте можна закинути й низку застережень.
Бідність, соціальна несправедливість нікуди не діваються. Гіпертрофується значення футболу в житті суспільства. Для мільярдера футбол може бути улюбленою іграшкою, але для шахтарів, металургів він не може замінити реальних здобутків у їхньому житті. Чому їм, які не мають акцій клубу, радіти перемогам «Шахтаря»? Тільки тому, що він прописаний у Донецьку і називається «Шахтарем»? Та ж зарплати справжніх шахтарів у сотні разiв менші, ніж у ахметовських. Донецьким трударям прищеплено думку, що бразильські «шахтарі» «свої», «наші». Проте після перемог «наших» політиків (як їх вважають донеччани) на виборах і «наших» футболістів жити легше не стало.
Успіхи «Шахтаря» (і рівень вшанування з Алеєю слави) роздувають подібно до велетенської надутої фігури футболіста, що ширяв над «Донбас–ареною». Справді, сьогодні «Шахтар» найкращий клуб в Україні, досяг певних успіхів у Європі (5–8 місце). Але ж, якщо брати всю історію, то результати київського «Динамо» набагато вищі, і головне, досягли їх українські гравці під керівництвом українського тренера. Нині гра мільйонів аматорів і вболівальників відійшла у минуле, тепер футбол — гра мільйонів доларів, іграшка олігархів: хто багатший — у того й команда краща, той перемагає. Річний бюджет «Шахтаря» 85 млн. дол. Така система організації футболу (клуб — акціонерне товариство) прийшла до нас із Заходу, і подобається вона комусь чи ні, сьогодні інакше не можна.
Хазяїн клубу та політики заявляли, що «Шахтар», у якому грають лише чотири українці, прославляє Україну, насправді ж він прославляє ахметовські капітали та Бразилію. Успіхи приватного клубу, лише зареєстрованого в Україні («Шахтар» чи «Динамо»), не є успіхом України. Футбольну славу Україні може принести національна збірна та велика армія аматорів, які грають у футбол для здоров’я, для задоволення.
Дивним є те, що в регіонах, де вболівають за «Шахтар», у якому запроваджено західні футбольні тенденції, інші західні тенденції, більш прогресивні, ніж у футболі, майже не сприймаються. Йдеться про ЄС, НАТО, європейські норми життя, відхід від «совка». Нардепи саме тих регіонів заперечили резолюції ПАРЄ й ОБСЄ (що прирівняли два тоталітарні режими — німецький нацистський і радянський комуністичний), поклоняються радянській символіці. Мова також про західну толерантність: «борців» за російську мову не дратує, що Луческу розмовляє румунською. Проте ПРУ не змогла терпіти Огризка на чолі МЗС, одним із звинувачень було те, що він розмовляє рідною для нього, державною мовою.
Національна збірна має об’єднувати патріотів, віримо в успіх українського футболу на Євро–2012.
Чисельність населення у будь-якій країні є фактором, що безпосередньо впливає на подальший розвиток суспільства — уповільнює чи прискорює його, а також вважається базисом економічного, соціального, політичного, культурного, духовного та інтелектуального розвитку держави. >>
На перший погляд, це несумісні речі, проте вони є різними формами матерії та енергії, перетворені фізикою і біофізикою. Багато тисячоліть людина пізнавала Світ — від плескатої Землі до нейтрона й пульсара; пристосовувалася до природи, накопичувала досвід використання природних явищ на свою користь. Незрозумілі явища приписували «галузевим» богам; творилися міфи, з яких формувалася релігія. >>
Події, які відбуваються у сучасному світі, вимагають від нас, українців, бути особливо пильними. Озвіріла влада Москви йде на все, щоб порушити встановлений мир і порядок у світі, одурманити населення Росії, виправдати свою агресивну політику щодо своїх сусідів. Особливу роль у цій справі відіграє Московська церква як підрозділ ФСБ. >>
Проблеми, притаманні нашому життю, не зникли після виборів до Верховної Ради, а лише загострилися та ще й довели, що виборець не мудріший за дурного карася. Подивімося на партії, які прийшли в парламент. >>
Після Полтавської битви 1709 року, зламавши незалежницький спротив волелюбних українців на чолі з Мазепою, московський цар Петро І в 1721 р. проголосив Московію називати Росією, а себе — імператором Російської імперії, хоча Залісся (тобто Московія) ніякого відношення до Київської Руси-України не мало, її історичне минуле — в Золотій Орді. >>
