Завтра Грузія відзначає День незалежності. До ювілейної (як і українці, цього року грузини святкують 20–річчя відновлення суверенітету) річниці ця горда й красива країна підійшла неспокійно: на вулицях знову мітингує опозиція, вимагаючи відставки президента Михаїла Саакашвілі й дострокових парламентських виборів. Попри чимало успішних реформ, проблеми в країні справді залишаються. Та чи не найбільшою з них є та, у ставленні до якої, незважаючи на всі інші розбіжності, і влада, й опозиція єдині: окупація частини території Російською Федерацією. Принаймні голова уряду Автономної Республіки Абхазія (не сепаратистського, а, з точки зору Тбілісі, легітимного) Гіоргі Барамія переконаний: жодні грузинські політики, хоч би як вони не любили Саакашвілі чи будь–кого іншого, ніколи не схвалять розірвання країни на шматки. Днями пан Барамія відвідав Україну, де зустрівся з абхазькими біженцями й поспілкувався з парламентаріями, зокрема заступником голови Комітету ВР у закордонних справах Тарасом Чорноволом. А на завершення провів в Інституті світової політики презентацію для журналістів, розповівши про ситуацію, що склалася в окупованій Абхазії.
«Побачивши, як гарно в Грузії, абхазці теж тікають туди»
Із серпня 2008 року, коли на територію Абхазії увійшли російські війська, Грузія стала для неї «закордоном». Попри те, що Республіку Абхазію, крім Росії, визнали тільки Венесуела, Нікарагуа та Науру. У Тбілісі досі вважають цю землю своєю й вірять: рано чи пізно Грузія буде єдиною.
«Південний Кавказ завжди був потрібен Росії, яка проводила в цьому регіоні активну політику русифікації», — наголошує Гіоргі Барамія. Упродовж ХІХ сторіччя Російська Імперія поступово загарбувала ласі території, аж доки станом на 1884 рік Абхазія не опинилася в повному її підпорядкуванні. А вже невдовзі царська влада заборонила освіту і богослужіння грузинською мовою.
Відтоді минуло понад сторіччя, і ситуація знову повернулася «на круги своя». В Абхазії, за словами Барамії, не залишилося грузинських шкіл — грузинську мову там тепер вивчають у кращому разі як іноземну, а такі предмети, як історія та географія Грузії з навчальної програми вилучено взагалі. При цьому, переконує батоно Гіоргі, уряд Автономної Абхазії, намагаючись згладити історичні конфлікти між абхазьким та грузинським народами, популяризує в Грузії вивчення абхазької мови. Зрештою, абхазці й грузини жили пліч–о–пліч сотні років, тож, на думку Барамії, всі суперечності рано чи пізно буде зведено нанівець. Тим паче що навіть етнічні абхазці після російської окупації охоче переходять через «прикордонну» річку Інгурі й… залишаються в Грузії. «Бо бачать, яка ситуація у нас і яка — в Абхазії», — пояснює глава уряду Автономної Республіки.
Чи не найбільше мешканців окупованих територій цікавить Аджарія, адже природні умови там дуже схожі на абхазькі, і слова про «всєсоюзную здравніцу» раніше можна було однаково віднести як до Сухумі, так і до Батумі. Тепер у Сухумі, підточеному ще першою Абхазькою війною початку 1990–х, зникли навіть рештки колишньої «розкоші», тоді як Батумі стараннями грузинської влади розквітає на очах. «Побачивши все на власні очі, абхазці роблять для себе відповідні висновки», — каже Барамія. Сам він, до речі, виріс у Сухумі. І запевняє, що коли після війни 2008 року багато абхазців «приїхали просити про допомогу», грузинський уряд їх радо прийняв і на рівні з етнічними грузинами, переміщеними з Абхазії, забезпечив житлом та роботою. «Тепер ці люди кажуть: ми воювали проти грузинів, а отримали росіян. І чому ми воювали?»
Росіяни вивозять з Абхазії навіть пісок
За словами прем’єр–міністра автономії, після приходу в Абхазію російських військ, під загрозою опинилася не лише грузинська культура на тих теренах (прагнучи ліквідувати будь–який «грузинський слід», сепаратистська влада навіть «реставрує» старовинні церкви, надаючи фасадам «російського» вигляду й замальовуючи фрески), а й економіка, екологія тощо. Вирубуючи ліси, цінні породи деревини тоннами вивозять за кордон та до Росії, в тому числі в «передолімпійське» Сочі. «Навіть пісок вивозять — через це море вже на сім метрів заглибилося на суходіл, що загрожує екологічною катастрофою», — розповідає Барамія.
Залишається нез’ясованою доля радіоактивних матеріалів, які зберігалися в численних лабораторіях на території Абхазії. Оскільки міжнародні організації, в тому числі й МАГАТЕ, нинішня влада в Абхазію не допускає, проконтролювати витрати урану, плутонію та інших небезпечних речовин не вдалося. Тож не дивно, що в республіці, де криміногенна обстановка дуже складна, регулярно знаходять «поклади» урану в квартирах відповідних «елементів».
Батьків, які відпускають дітей дружити з грузинами, тягають на допити
Уряд Абхазії, який, з огляду на втрату території, зараз базується у Тбілісі, намагається допомагати співвітчизникам, що залишилися на окупованій території, чим може. Оскільки стан медицини в загарбаній частині Грузії зараз значно гірший, ніж у «саакашвілівській», грузинські лікарі нерідко переходять лінію окупації й лікують абхазьких пацієнтів. А ті, у свою чергу, приходять до грузинських лікарень, де їх безкоштовно лікують (у тому числі хворих на гепатит і СНІД), роблять складні операції.
Абхазьких дітей Тбілісі відправляє на оздоровлення за кордон разом із грузинськими — і допомога, й налагодження міжетнічного порозуміння. «Щоправда, коли вивезли групу абхазьких дітей на відпочинок до Греції, їхніх батьків, що залишилися в Абхазії, протягом усіх 15 днів допитували спецслужби — мовляв, як ви могли відпустити малюків із грузинами!» — розповідає Гіоргі Барамія.
І запевняє: територіальну цілісність Грузії обов’язково буде відновлено, й абхазці з грузинами знову житимуть дружно в єдиній, процвітаючій державі. Інакше ж бо й бути не може.