Будівельні роботи, які у «Клені» вважають недооціненими, тривають і нині.
Столичне шосе в напрямку Обухова, відоме закладами харчування на будь–який смак, у народі вже давно отримало назву «золотої алеї», а водії його називають не інакше, як «ресторанною дорогою». Саме тут, на 26–му кілометрі праворуч від траси, розташоване село Підгірці, а навпроти нього — мальовничий клаптик передмістя, відомий своїм Блакитним озером. Колись тут був кар’єр, звідки видобували для будівництва пісок. Кажуть, що назву Блакитне водоймі ще за часів Радянського Союзу дали льотчики. У наші часи сюди з міста приїздять купатися кияни і гості столиці. Адже мальовнича зелена місцинка, де можна відпочити від гамору міста неподалік столиці, є чи не найкращою альтернативою відпочинку на морі. Утім поки люди приїжджають відпочивати, за ласий клапоть землі точиться неабияка боротьба.
«УМ» уже писала про будівництво ресторанного комплексу біля Блакитного та рейдерське захоплення землі (номер газети за 24 вересня минулого року). Зокрема, йшлося про позицію однієї зі сторін конфлікту, яка звинуватила опонентів у незаконному привласненні землі навколо водойми. Для об’єктивного висвітлення ми подаємо версію іншої сторони — товариства «Клен», яке звернулося в редакцію з відповідним проханням.
«Коли у 1994 році до Блакитного прийшло ТОВ «Клен», тут була лише заболочена місцевість, яку ніхто не збирався освоювати. Товариство добилося у тодішнього сільського голови Олександра Гажамана рішення на передачу 3,5 гектара землі у користування, затвердивши це в Обухівській адміністрації та отримавши Державний акт на право постійного користування землею», — розповідає директор ТОВ Дмитро Кузьмичов. Далі «Клен» зайнявся облаштуванням зони для відпочинку: завезли пісок і, згідно з узгодженим проектом, намили пляж. Згодом ділянку розширили до 6,2 гектара, встановивши ще й парковку. Маючи плани на будівництво тут кемпінгу, власники розчистили землю, зробили невеличкий спортмайданчик, стоянку, кафе туалети і лазню. Бізнесмени отримували прибутки лише влітку, а вхід до озера завжди був вільний.
У 2008 році частину пляжу, котра, згідно з актом на землю, належить товариству, відгородили невідомі. «Як згодом виявилося, загарбники мали безпосереднє відношення до фірми «Рестоград–Імперія», яка розпочала з того, що побудувала на трасі ресторан, після чого почала зведення на березі великого бетонного готельного комплексу — чотириповерхового будинку, — веде далі пан Кузьмичов. — Вони вели будівництво без жодної дозвільної документації. Як нам стало зрозуміло пізніше, рейдерське захоплення готували довго і ретельно».
Історія про неодноразове викрадення з Обухівського управління земельних ресурсів носіїв з інформацією про власників земельних наділів, мабуть, відома не лише на Київщині, а i всій Україні. Тоді, як відомо, зникли комп’ютери, бланки актів на землю і навіть печатки. Викрали всю базу даних, у тому числі й відомості про власників землі навколо озера. Коли у серпні 2008 року ТОВ «Клен» звернулося до Управління з проханням присвоїти їхній ділянці кадастровий номер, отримало відповідь, що зробити це неможливо, оскільки їхня ділянка... «накладається на межі інших ділянок». Коли ж товариство звернулося з аналогічним проханням повторно у листопаді, отримало ще «цікавiшу» відповідь: ділянка взагалі... зникла з бази даних.
«Ці люди не захоплюють чужі землі просто так — вони діють ретельно і сплановано. Для цього навіть створили земельну фірму «Дельта 2003», «під дахом» якої й підготували все необхідне. Схему захоплення землі у товариства теж ретельно продумали: ще за рік рейдери увійшли у змову з іншими новоявленими землевласниками на прізвище Шевченко, які побудували вздовж дороги автостоянку. Парковка теж побудована незаконно, але цікаво інше: стоянку почали будувати з того, що вночі знищили капітальний паркан поруч, який належав ТОВ «Клен», вартістю в один мільйон гривень», — стверджує Дмитро Кузьмичов.
За його словами, усе робилося «під соусом», що паркан начебто заходить за межі території новоявлених сусідів. Правоохоронці заяву про завдавання збитків так і залишили без розгляду. Як з’ясувалося згодом, на цей момент територію, яка, за викраденими документами, належала товариству «Клен», встигли оформити повторно й перепродати більш ніж двадцятьом власникам. Хто її продав — з’ясувати неможливо, оскільки у базі даних Обухівського земельного управління відомостей про це немає.
Ділянку, якою впродовж 15 років володів «Клен», поділили та роздали під садівництво. За два роки на ній виросло ціле містечко «Рестоград–Імперія» з басейнами і тенісним кортом. Від права власності на руках у товариства залишився лише акт на землю. Директор «Клену» надсилав запити до різних інстанцій, а на руках має документи від пожежного нагляду та державної екологічної інспекції про порушення норм закону. Інспекція архітектурно–будівельного контролю навіть встановила, що на цій території дозволів на будівництво не надавалося. Попри це робітники, яких на час інспекції Блакитного зустріли перевіряючi, відмовились співпрацювати чи надавати будь–яку інформацію.
Дивує позиція і державних інстанцій, які на численні запити радять звертатися до суду. Але віз і нині там: Феміда так і не змогла щось вирішити — на пред’явлений товариством акт на землю опоненти надають інші документи, згідно з якими, вони придбали наділ у «третіх осіб». Нові власники «відкараскались» лише незначними штрафами. І то не за незаконне заволодіння землею, а за «нецільове її використання».
Утім і це ще не все, стверджує Кузьмичов. Далі власники «Імперії» до вже «окупованої» землі додали ще клапоть тієї, яку буквально «витягли» з озера, засипавши одну з його частин піском. Водойма існує за рахунок підводних джерел, котрі б’ють iз дна і підживлюють його. Висушивши частину водойми, джерела перекрили, а головне — зникло мілководдя, де нерестилась риба. Влітку озеро починає цвісти і вода стає каламутною. Природоохоронна прокуратура визнала порушення і навіть вiдкрила кримінальну справу, котра, втім, зайшла у глухий кут. Районна прокуратура відімкнула «Рестограду» електрику через самовільне підключення до електромережі. Утім як вимкнули, так і увімкнули. Інстанції визнають явні порушення з боку забудовників, але нічого конкретного не роблять чи не бажають робити.
Щодо захоплення землі навколо озера таки порушили кримінальну справу. Тим часом помер сільський голова Гажаман, на якого теж було відкрито кримінальну справу за земельні махінації. За даними Київської облдержадміністрації, Гажаман, який перебував на посаді голови 18 років, завдав державі збитків у великих розмірах. У довідці обласного управління агрокомплексу стверджується, що 95 відсотків землі роздано стороннім особам, а не мешканцям місцевої громади. З багатьох тисяч гектарів землі, які числяться за сільрадою Підгірців, сьогодні не залишилося нічого. На останніх виборах населення села не підтримало кандидатуру Гажамана й обрало нового голову — підприємця Олександра Колпачова. Але не пройшло й кількох місяців, як новообраного заарештували... за хабар.
З іншого боку озера розташоване садове товариство «Арсеналець–6». За Союзу землю видавали працівникам однойменного заводу. Площі, звісно, не вистачало, тому її виділяли лише передовикам виробництва, а конкурс був по 12 осіб на місце. На березі знаходився природний пляж. «Громада скинулась і побудувала поруч дитячий і спортивний майданчики. Матеріали обійшлись у 70 тисяч гривень, але минулого року раптом з’явилися люди у камуфляжній формі, які обнесли пляж високим парканом», — розповідає член кооперативу «Арсеналець–6» Сергій Берзін. Зараз тут камери спостереження, нікого не пускають. А нещодавно обидва майданчики зрівняли з землею.
Чотири земельні ділянки по 12 соток кожна Обухівська районна рада виділила відомим спортсменам–юніорам, котрі завойовували чемпіонські титули — М. Айвазяну, Ю. Семакіну, В. Андрійцеву і Д. Рочняку. «Арсенальці» пізніше зв’язувалися з батьками цих спортсменів, утім про видачу землі вони не знали. І тим паче не продавали її далі, — стверджує пан Берзiн. — Власником трьох ділянок під номерами 64,65 та 66 став представник Президента у Верховній Раді Юрій Мірошниченко. Згодом наділи №64 і №65 перейшли у власність Андрія Куцевола. Проте документа стосовно продажу між Мірошниченком і Куцеволом ніхто не бачив. Представник «Арсенальця» стверджує, ніби цього паперу не бачили навіть владні структури. Звернення громади до прокуратури, відділу земельних ресурсів, міліції та адміністрації нічого не дали — документа так і не знайшли».
За версією «арсенальців», аби було легше хазяйнувати, їх вирішили розколоти. Деяку групу членів товариства, приблизно 90 осіб, перетягнули на іншу сторону. Ці люди зібрались під проводом кількох членів обухівської районної ради й обрали нового голову садового товариства, призначивши новий склад правління.
Постійні звернення, мітинги і блокування траси призвели до візиту на озеро обласних чиновників найвищого рангу. Прибули сюди і різні комісії, з якими приїхав і депутат Юрій Мірошниченко. На зустріч прийшов юридично затверджений керманич «Арсенальця», який нічого не підписував, але зробив заяву, що нібито «арсенальці» не заперечують проти будівництва. Згідно з природоохоронним законодавством, навколо кожної водойми є 60–метрова санітарна захисна смуга — зона, де заборонено будувати. Ця смуга використовується для загального користування. На жаль, навіть коли «Блакитне» повністю засиплють, ніхто не
схаменеться.
Через тиждень після свого призначення на посаду Генерального прокурора Юрій Луценко відвідав камеру №158 у Лук’янівському СІЗО (площею у дев’ять метрів квадратних), в якій він «відсидів» майже півтора року в часи режиму Януковича. >>
Чотири роки тому 18-річний Артур Самарін виїхав з України до Америки за програмою «Робота та подорож». У рідний Херсон хлопець повертатися не планував, тому склав свій хитромудрий план втілення в життя своєї «американської мрії». >>
Законопроект «Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України щодо забезпечення засудженим за особливо тяжкі злочини права на правосудний вирок» уже давно готовий до другого читання у сесійній залі Верховної Ради України. Але вже кілька місяців у народних обранців руки не доходять до того, щоб поставити його на вирішальне голосування. Незважаючи на те, що Європейський суд з прав людини послідовно виносить рішення не на користь держави Україна, за які, до того ж, розплачуються не судді, а ми, платники податків. >>
Суддя Ірина Курбатова більше двох годин читала текст вироку активісту Юрію Павленку (на прізвисько «Хорт»). У результаті, за «організацію та участь у масових заворушеннях під Вінницькою ОДА 6 грудня 2014 року» майданівець Павленко отримав чотири роки й шість місяців позбавлення волі. Він також має компенсувати судові витрати — 10 тис. грн. >>
