Що краще може відобразити ідею об’єднавчих процесiв у Європi, ніж одна з найпоширеніших нині тенденцій у кіно — копродукція, тобто зйомки фільму на кошти різних країн. Так, у ІІІ Фестивалі європейського кіно, що зосереджений на фільмах спільного виробництва, беруть участь, зокрема, i дві стрічки, які мають українське продюсування: це лауреат Венеційського кінофестивалю–2009 «Жінки без чоловіків» та учасник Канн–2010 «Щастя моє». До речi, у вересні–жовтні цi фільми планують запустити у прокат.

Ісландсько–данський художник Олафур Еліассон — із когорти найзатребуваніших, найдорожчих і найцікавіших сучасних митців. Він досліджує речі на межі науки і природи, переносить болото у виставковий зал і примушує відвідувачів ходити по кладці над водою; із глянцевого обсидіану (вулканічне скло) створює новий галерейний ландшафт. У 2003 році в лондонській Tate Modern він, зігравши на любові англійців до погоди, перетворив височенний турбінний зал колиш­ньої електростанції на заповнений штучним сонцем і туманом простір, а люди могли бачити своє дзеркальне відображення на стелі. У 1995 році художник створив Studio Olafur Eliasson у Берліні — своєрідну лабораторію просторових досліджень, в якій зараз працює десь 45 художників, геометрів, мистецтвознавців, архітекторів. Крім того, він викладає у Берлінській академії мистецтв.

Всесвітньо відомий гітарист Степан Рак несподівано отримав українське коріння. Цю неймовірну історію розповів журналістам академік–україніст із Пряшева Микола Мушинка. Пан Мушинка уже підготував книжку про віртуоза, яка незабаром вийде українською та чеською мовами. А шанувальники гітарного соло чекають на концерти Степана Рака, які відбудуться днями на Закарпатті.

Минулого тижня сталася без­прецедентна подія — Національний художній музей України (НХМУ), інституція консервативна за визначенням, оголосив про закупку творів актуального мистецтва. Фінансовим спонсором у придбанні надзвичайно модного і тому недешевого арт–товару виступив OTP банк (угоду укладено на п’ять років), і перші три роботи уже закуплені в музейну колекцію — полотно Олександра Ройтбурда «Без назви», серія фотографій «Сплячі принци України» Іллі Чічкана і робота Андрія Сагайдаковського «Миють підлогу» («УМ» писала про це в номері за 20 травня). Навіщо класичний музей займається сучасним мистецтвом, ми запитали у завідувачки відділу мистецтва ХХ — початку ХХІ століть НХМУ Оксани Баршинової.