Октанове число політкоректності

Влада придумала, як їй здається, геніальний метод боротьби з «повзучим» подорожчанням бензину. Вчора Міністерство енергетики радісно повідомило: Україна закупила каспійську нафту і прокачуватиме її нафтогоном «Одеса—Броди» для переробки на двох західноукраїнських заводах — Дрогобицькому і Надвірнянському. Перша партія обсягом 80 тис. тонн надійшла в Одеський порт минулого тижня. Всього до кінця року братній Азербайджан може виділити нашій дер­жаві 1,5 млн. тонн сировини. Такий крок, на думку чиновників, дозволить стабілізувати цінову ситуацію на ринку пального — адже виготовлений в Україні бензин є дешевший за імпортний.

Утiм у реальність поставленої мети не вірять навіть учасники грандіозного проекту. Так, у групі «Приват», яка володіє двома задіяними у схемі нафтопереробними заводами, неофіційно заявили: сировину закупили для тестової переробки. Працювати з каспійською нафтою в Галичині нерентабельно. Хоча оборудка може мати зиск, але тільки за однієї умови — якщо вартість бензину на українському ринку перевищуватиме 12 гривень за літр. Щоправда, йдеться тільки про комерційну вигоду для переробників, але аж ніяк не про здатність Дрогобицького і Надвірнянського підприємств вплинути на ринок.

«За останні роки робота цих заводів — практично на нульовій позначці, — каже експерт Інституту енергетичних досліджень Юрій Корольчук. — Торік НПЗ у Дрогобичі переробив 347 тис. тонн сировини (за планової потужності 3,2 млн. тонн), а підприємство в Надвірній — 187 тис. тонн (при плані 2,6 млн. тонн). Разом ці два заводи забезпечили всього лише 4% всієї нафтопереробки в Україні».

Нерентабельність переробки каспійської наф­ти експерти пояснюють не лише затратною логістичною схемою, в якій задіяні танкери і перевалка на нафтогін. Чи, скажімо, високою вартістю марки «Азері лайт», яку саме і купив український уряд (у травні її ринкова ціна становить 117 доларів за барель). На думку Корольчука, обидва підприємства, на які нині робить ставку уряд, являють собою навіть не вчорашній, а просто–таки печерний рівень в оснащеності. «Так, глибина переробки нафти у Дрогобичі становить 59%, у Надвірній — 61%, а, скажімо, Кременчуцький НПЗ переробляє на 80%», — каже експерт. Хоча навіть такий показник — це кам’яний вік у порівнянні зi світовою практикою. Якщо доплюсувати сюди ще й якість пального, яку можна отримати на застарілому обладнанні, тоді цілком логічною виглядає ситуація, що частка імпортного пального в Україні постійно зростає.

Утiм переконують аналітики, переганяючи «каспійку» на захід держави, Міненерго вирішує зовсім іншу мету, аж ніяк не пов’язану з вартістю бензину. «Насамперед міністр Юрій Бойко робить гарний реверанс у бік Президента і підтримує його у питаннях квітневих домовленостей з азербайджанським колегою Ільхамом Алієвим про постачання нафти до України, — каже Юрій Корольчук. — Друге завдання міністра — показати, що він буцімто може вирішити питання зi стабілізацією ринку пального та водночас із завантаженням вітчизняних НПЗ. Саме над цією проблемою — досі безуспішно! — працює Прем’єр–міністр Микола Азаров. Тож, враховуючи економічну недоцільність оборудки та її політичне забарвлення, вкрай малоймовірно, що такі постачання стануть регулярними».