Музеїфікація Чічкана

20.05.2011
Музеїфікація Чічкана

Олександр Ройтбурд. «Без назви».

Стосунки класичного музею й актуального мистецтва завжди складаються драматично. Contemporary art не до кінця переконало галерейну публіку у своєму праві називатися високим мистецтвом, а вже академічних музейників — і поготів. Водночас експансія актуального мистецтва у світові музеї — доконаний факт: і Лувр, і Третьяковка виставляють контраверсійні твори на злобу дня. Дійшла тенденція й до Києва. У вівторок Національний художній музей України підписав Меморандум про співпрацю з OTP банком, за яким фінансова установа обіцяє впродовж п’яти років закуповувати для музею щонайменше три твори українського актуального мистецтва на рік. А музей обіцяє спеціальні таблички на цих творах «Придбано на сприяння OTP банку».

Закупівельну увагу буде зосереджено на роботах художників «Нової української хвилі» (1980—90–ті), бо в голодні 90–ті Музею було точно не до закупок скандальних робіт сучасників, а тепер ці твори частково за кордоном, частково в приватних збірках. НХМУ має невелику колекцію українського мистецтва 1980—2000–х років (до 50 робіт), в якій представлені роботи Олега Голосія, Олександра Гнилицького, Віктора Марущенка, Юрія Соломка, Іллі Ісупова, Павла Макова, але її не можна назвати репрезентативною — або твори не знакові, або прогалини по іменах. Музейники ж як люди системні хочуть укласти повну історію українського мистецтва ХХ століття.

Перші придбання — полотно Олександра Ройтбурда «Без назви» (2001) з Помпейського циклу, шість фотографій Іллі Чічкана з відомого циклу «Сплячі принци України» (1997) (всього цикл налічує вісім фото ненароджених заформалінених дітей із одягненими на них коштовними прикрасами) і робота Андрія Сагайдаковського «Миють підлогу» (1990–ті) — з передаукціонної виставки «Просто. Мистецтво», організованої Фундацією ЦСМ у стінах Нацмузею. Завідувачка відділом мистецтва ХХ — початку ХХІ століть Національного художнього музею України Оксана Баршинова сказала «УМ»: «Цього разу ми вирішили зосередитися на колекції ЦСМ, бо це легендарна інституція, яка зберігала і підтримувала мистецтво в 1990–х роках. І в їхній колекції твори, які ми купили, були об’єктивно найцікавішими».

21 травня в Cristall Hall відбудеться аукціон творів актуального мистецтва, які 67 ключових українських художників трьох поколінь подарували Центру сучасного мистецтва. Гроші від аукціону підуть на програми ЦСМ, тобто на розвиток незалежного, некомерційного мистецтва. Куплені для НХМУ роботи є в каталозі виставки, але, за словами директорки Фундації ЦСМ Каті Ботанової, їх продали за спеціальними, неринковими цінами.

Актуальне мистецтво, окрім складнощів сприйняття і розуміння його мови, ще й важко зберігати. «Якраз цій проблемі присвячений «круглий стіл» «Сучасне мистецтво як об’єкт музеєфікації», що відбувся в нашому музеї, — каже Оксана Баршинова. — Ми в музеї обговорюємо зі зберігачами потребу зробити окремий підрозділ — фонд актуального мистецтва. Поки що у нас фотографія зберігається з графікою, живопис незалежно від того, який він, — із іншим живописом, а кінетичний об’єкт Твердого, наприклад, зберігається з класичними скульптурами. Тут у нас багато питань і проблем».

Продовження розмови про українське актуальне мистецтво та інтерв’ю з Оксаною Баршиновою читайте в найближчих номерах «УМ».