Днями апеляційний Господарський суд Києва задовольнив позов Генпрокуратури про переведення у державну власність акцій Запорізького алюмінієвого комбінату. «Розірвано договори купівлі–продажу пакета акцій ВАТ «ЗАлК» у кількості 423 514 923 простих іменних акцій номінальною вартістю 0,25 грн. кожна, що становить 68,01% статутного фонду товариства», — йдеться у повідомленні прес–служби ГПУ. Доводи Генпрокуратури на користь реприватизації комбінату такі: його власник розірвав угоду щодо рефінансування заборгованості ВАТ «ЗАлК» у сумі 75,5 млн. доларів і цим суттєво порушив майнові інтереси держави.
У свою чергу, інвестор — компанія «РусАл» — обіцяє оскаржити згадане судове рішення у Вищому господарському суді України, повідомляють «Українські новини» з посиланням на прес–службу російської «алюмінієвої» компанії.
Нагадаємо, що контрольний пакет Запорізького алюмінієвого комбінату було продано в 2001 році російському «АвтоВАЗ–Інвест», а в 2007 році ЗАлК перейшов під контроль «РусАлу», власником якого є російський бізнесмен Олег Дерипаска. У списку найбагатших людей планети, що його укладає американський журнал «Форбс», Дерипаска цьогоріч посів 36–те місце, його статки оцінено в 17 млрд. доларів. За версією цього ж видання, він шостий у рейтингу найбільших бізнесменів Росії.
«Звичайно, процес силового відчуження акцій завжди створює певне напруження між владою та бізнесом. Але вчорашня новина не стала для бізнесу громом серед ясного неба, — каже «УМ» експерт аналітичного департаменту Х–Trade Володимир Олексюк. — Адже, згадаймо, з’явилася вона на тлі регулярних заяв російського власника ЗАлКу про нерентабельність виробництва алюмінію в Україні, постійного скорочення виробництва тощо. Тож, переконаний, ділові кола поставляться до події з розумінням, тим паче що невиконання інвестзобов’язань з боку росіян таки було».
З іншого боку, справа ця ще не закінчена і перебуває на апеляції. «РусАл», безумовно, забере вкладені у запорізьке підприємство кошти, а Феміда вирішуватиме — скільки саме. «Частину з них можуть відмінусувати як компенсацію за невиплачені зобов’язання. І тут уже залежатиме, хто знайде кращий підхід до суддів: наша держава чи російський бізнесмен», — резюмує пан Олексюк.