Горе–мiнiстр, горе–мiнiстр
Мовоньки не знає
І над нею прекрасною
Глум який справляє.
А як треба щось сказати —
З папiрця читає.
Та читав би хоч по–людськи,
А то, прости Боже,
Викручує, «коверкає»,
Казати негоже.
Каже: «Не треба скiглiтi,
А братi лопату
І сiм’ю свою голодну
Треба годуватi».
Якби став Тарас з могили,
То помер би знову,
Послухавши, як зганьбили
Його рiдну мову.
Ну а Вам, а Вам не треба
Тi «лопатi братi» —
Тiльки ними копiйчата
Нашi загрiбати»?
Чи ще є десь таке лихо
У цiлому свiтi,
Щоби правили при владi
Такi «неумiтi»?
Щоб паплюжили так мову,
З нацiї знущались,
І щоб з бiдних українцiв
Нагло наживались?
Нема краю тому глуму —
Шкiру з нас здирають
І останню копiйчину
Й ту забирають.
Терпить народ український:
В ярмi ледве дише,
А Прем’єра й Президента
«Совсєм не колише».
А вони собi панують:
П’ють, їдять, кайфують
І народ наш український
Просто iгнорують.
Купатися, «отдихатi»
Їдуть на Мальдiви...
А нам гречку iз Китаю,
Щоб ми фураж їли?
Вимагаємо: Прем’єре,
Не паскудьте мову!
Бо ми ходимо iз нею
З Богом на розмову.
Марiя Бийбiда, Мiсько Тельбух, Брати Івась та Митро Скигляки, Прiська Трiска, Штефаньо Шкварок, Гриць Нещота, Надiя Бiдося та тисячi ба, навiть мiльйони таких, як ми
Тернопiльська область