В iнтерв’ю колишньої голови Президії Верховної Ради УРСР Валентини Семенівни Шевченко, яке опубліковано в «УМ» за 22—23 квітня цього року, стверджується, що радіаційна обстановка в Києві до 20 години 30 квітня 1986 року була у нормі, і тільки ввечері, вже після засідання Політбюро ЦК КПУ, яке закінчилось о 18–й годині, вітер на 20–ту годину повернув у бік Києва.
Насправді, за даними метеорологічних спостережень, які зберігаються в галузевому державному архіві гідрометслужби, північний вітер дув у Києві уже з 9–ї години ранку 30 квітня, а у Чорнобилі з 6–ї, тому радіаційний фон у столиці почав підвищуватись у другій половині дня. Тобто вдень 30 квітня рівень радіації підвищився з 50 мікрорентген за годину до 3 тисяч мікрорентген і потім поступово знижувався протягом кількох місяців.
Інформацію членам Політбюро, зокрема й Валентинi Шевченко, надавали оперативно керівники Укргідромету. Тому і через 25 років стверджувати, що ніхто про підвищення рівня радіації до вечора 30 квітня не знав, є неправдою.
Один із нас здійснив приблизно о 14–й годині 30 квітня в Залізничному районі міста Києва заміри, які засвідчили підвищений у сотні разів рівень гамма–фону. Про це одразу було повiдомлено тодішнього начальника Укргідромету М. Скрипника, а вiн таємною поштою сповiстив членiв Політбюро. Тобто інформацію про підвищений рівень радіації у другій половині дня було доведено до членів Політбюро, і вони свідомо прийняли рішення про Першотравневу демонстрацію в радіаційному Києві.
Хотілося, аби надалі авторитетна газета прискіпливiше аналізувала вислови відомих людей і не вводила читачів в оману.
Олександр Корнійчук,
колишній начальник лабораторії радіометрії Центру контролю забруднення природного середовища Укргідромету, ліквідатор ЧАЕС І категорії,
Олександр Косовець,
колишній начальник відділу контролю забруднення природного середовища Укргідромету, ліквідатор ЧАЕС ІІ категорії