Поки що Дмитро Медведєв іще звіряє годинник з Володимиром Путіним. (Фото Рейтер.)
Що менше часу залишається до березня 2012 року, то більш інтригуючим стає головне питання російської сучасності: хто піде на вибори як кандидат від влади. Чинний президент Дмитро Медведєв чи його попередник і деміург Володимир Путін, який свого часу переходив на посаду прем’єр–міністра нібито лише для того, щоб повернутися? Особливо наївні люди сподівалися почути відповідь на це запитання від самого Медведєва, який учора зібрав журналістів на найбільшу за три роки свого правління прес–конференцію. Більш підковані політично росіяни не сумнівалися, що й цього разу президент прямої відповіді уникне. Так, власне, й сталося.
Напередодні прес–конференції, яку президент вирішив провести у Сколково — російському аналозі каліфорнійської Силіконової долини, прес–секретар Медведєва Наталія Тимонькіна розповіла, що він модеруватиме брифінг сам. А кожному з 815 акредитованих журналістів присвоять номер, під яким вони зможуть надіслати главі держави запитання заздалегідь, аби він особисто міг вибрати й відповісти на найцікавіші — однаково ж за півтори години з усіма не поспілкуєшся. Тим паче що президент попередив: затягувати ефірний час не буде. Тонкий натяк на Володимира Путіна. Той, на відміну від Медведєва, який надає перевагу розширеним підсумковим інтерв’ю, а не прес–конференціям, полюбляє збирати мегабрифінги і затягувати їх на дві з гаком години понад заплановані часові рамки.
Дмитро Анатолійович і справді з’явився перед журналістами без супроводу. Понад дві години брифінгу (затягнули зовсім трошки) президент простояв за «трибуною» й кивав на того чи іншого представника ЗМІ, періодично зазираючи у свій айпод. Було очевидно, що незвичне для нього дійство Медведєва дуже тішить — інколи він ледве стримував задоволену усмішку. От тільки запитань, надісланих акулами пера через інтернет, пролунало зовсім мало. Зате неоригінальним вибір російського лідера назвати складно. Так, серед п’яти зачитаних послань він обрав запитання з редакції видання «Слово тундри» — про цінність оленів як великої рогатої худоби. Попри сміх у залі, Медведєв наголосив, що це дуже серйозна тема й пообіцяв усіляко підтримувати оленярів...
Росію анітрохи не бентежить курс на європейську інтеграцію, який взяла Україна. «Україна — суверенна держава, і вам вирішувати, куди інтегруватися, — наголосив російський президент. — Але якщо Україна обере європейський вектор, то їй, звісно, буде важче знаходити розв’язки в рамках Єдиного економічного простору (Росії, Білорусі та Казахстану) і Митного союзу. Не можна сидіти на двох стільцях, треба робити вибір».
Медведєв категорично не згодний з тим, що харківські угоди були «кулуарними». Він розповів, що вони з Віктором Януковичем «придумали ці угоди» на його дачі, але згодом вони пройшли звичний для такого типу міжнародних домовленостей «процес узгоджень і притирок» на рівні експертів та урядів.
«Документ абсолютно взаємовигідний, але не універсальний — за його рахунок не можна вирішити всі проблеми, — наголосив президент РФ. І запевнив: Росія готова розглянути питання про зміни умов постачання газу в Україну, але для ухвалення конкретних рішень «мають виконуватися чинні угоди».
Журналісти запитали Медведєва, який змінив майже половину губернаторів, чи буде він проводити такі самі кадрові перестановки й в уряді й чи відправить у відставку, зокрема, прем’єр–міністра Путіна. «Ніхто з нас не приходить у владу навічно. Треба давати дорогу молодим, виховувати достойних спадкоємців», — констатував президент (чи не реверанс у бік попереднього глави держави?). Але наголосив, що уряд працює як команда, яку президент «часто критикує», проте «висмикувати з неї окремі ланки неправильно». Хоч «рано чи пізно ротацію в міністерствах провести доведеться».
Д.М. також не виключив, що в майбутньому посада губернатора у РФ знову стане виборною. І за півгодини до повідомлення про те, що Сергій Миронов втратив посаду голови Ради Федерації (його відкликали з Верхньої палати парламенту Законодавчі збори Санкт–Петербурга), назвав цю ситуацію «політичною конкуренцією». Миронов, голова прокремлівської партії «Справедлива Росія», критикував владу Петербурга, чим розгнівив іншу партію влади — «Єдину Росію». Демократія, словом.
Той факт, що запитання про те, чи піде він на наступний президентський термін, було аж четвертим, а не першим, Медведєва здивував. «Розумієте, політичне життя — це не тільки шоу... Рішення такого типу треба ухвалювати саме в той момент, коли для цього вже визріли всі передмови, коли це матиме остаточний політичний ефект. Саме тому для того, щоб оголосити про такі рішення, треба обирати дещо інші формати, ніж прес–конференція, хоч би як заманливо й красиво це виглядало, — уникнув прямої відповіді Д.М. — У виборчого жанру є свої закони, і цим законам підкорятимуся і я. Якщо я визначуся з такою заявою, я її зроблю. І в цій ситуації чекати залишилося не так багато, це заява досить близького порядку»...
«Наші стосунки з моїм колегою й політичним партнером Володимиром Путіним — це не просто те, що прийнято називати «тандемом». Це насправді стосунки, які тривають уже понад 20 років. Ми одне одного дуже непогано знаємо і добре відчуваємо. Ми з ним справді однодумці, у нас дуже близькі підходи до ключових питань розвитку країни. Але це не означає, що вони збігаються в усьому — так і не має бути. Це було б дуже нудно і просто неправильно. Кожна людина має право на власні відчуття й підходи, але якби ми не були близькі в стратегії, то наше політичне партнерство розпалося б, і сьогодні в нас був би інший політичний ландшафт». Серед «розбіжностей» Медведєв назвав, зокрема, ставлення до модернізації країни: мовляв, Путін вважає, що вона має бути поступовою, а сам він переконаний — «є шанс здійснити ривок».
«Є конкуренція, яка допомагає, і є конкуренція, яка веде в глухий кут. Я сподіваюся, що, ухвалюючи рішення, кому куди обиратися, ми керуватимемося саме таким відповідальним підходом», — наголосив Медведєв.
Також він зазначив, що якщо балотуватиметься в президенти, то опиратиметься на політичні партії, і спрогнозував, що в майбутньому глава Російської держави буде партійним (зараз, згідно із законодавством, — безпартійний).
«Зараз відносини з НАТО не найгірші, й це добре і для них, і для нас. У нас був напружений драматичний період, коли ми, по суті, припинили ці відносини, не ми були ініціаторами, а Північноатлантичний альянс. Але останній саміт у Лісабоні був значно конструктивнішим, ніж те, що відбувалося в серпні 2008 року (коли Росія «оголосила війну» Грузії. — Авт.). Я сподіваюся, що на ті питання, які ми поставили перед моїм другом президентом Обамою, вони дадуть відповідь, і ми зможемо виробити модель співпраці щодо системи Протиракетної оборони».
Також Медведєв підтвердив, що Росія й надалі добиватиметься запровадження безвізового режиму з Євросоюзом.
На тлі всього цього серед експертів навіть почала ширитися чутка, що парочка таки вирішить іти на вибори одночасно: мовляв, таким чином і Заходу можна продемонструвати наявність у Росії демократії, і між собою розібратися — хто ж усе–таки в народі популярніший. Але більшість політологів вважають цей варіант мало реальним — бодай тому, що «невизначеності» влада путінсько–медведєвської Росії не потерпить. До того ж паралельне балотування, навіть за умови, що кандидати просто розіграють домовлений між собою сценарій, загрожує «разбродом і шатаніями» у федеральній та регіональній «еліті», якій під час застосування адмінресурсу буде «хоч розірвися». На пряме запитання, чи можливий варіант такого «сіамського» балотування, Медведєв якось відповів заперечно: «Це буде погано для країни». Проте й уявити собі, що обоє, за нинішньої системи державного управління в Росії, дозволять зайняти головний кабінет у Кремлі комусь третьому, фактично неможливо. Звісно, залишається ще варіант змінити Конституцію й за прикладом двоголового герба посадити на чоло держави двох президентів, але це вже теж щось із області фантастики, навіть для Росії.
Російські активісти активно вивчають «матбазу» масових протистоянь із правоохоронцями: щити, балаклави, коктейлі Молотова... За прикладами, благо, далеко ходити не треба: поряд, якихось шість сотень кілометрів, — Україна, де досвідчені товариші покажуть, навчать, передадуть досвід. >>
Лідер партії «Зміна» (Zmiana) Матеуш Піскорський не знав, що його партію фінансували російські спецслужби — така лінія захисту польського політика, заарештованого у Польщі за шпигунство та поширення антиукраїнських настроїв. Прокуратура і Агенція внутрішньої безпеки стверджують, що все було саме навпаки. >>
На тлі низького безробіття та великої кількості вакансій чеський уряд започаткував нову державну програму запрошення іноземних фахівців, повідомляє «Радіо «Свобода». Ідеться передусім про кваліфіковану робочу силу, яка зможе закрити прогалини на чеському ринку праці, а головним джерелом таких фахівців чехи бачать Україну. >>
Міністри фінансів країн єврозони та представники Міжнародного валютного фонду після 11-годинних переговорів у Брюсселі домовилися вчора про новий транш допомоги для Греції в 11,5 млрд. доларів (10,3 млрд. євро) та реструктуризацію боргу, повідомляє Бі-Бі-Сі. >>
