Якось у «Кримській світлиці» — єдиній україномовній газеті в автономії — з’явилася невелика замітка Ахтема Алієва: «Мне 60 лет, но я все равно изучу украинский язык!». З Артемом Алієвим я зустрівся в Грушівській школі, що в гірському Криму неподалік Судака. Туди непосидючий кримський татарин приїхав, щоб домовитись про озеленення. Він хоче прикрасити Крим, та й усю Україну, трояндовими кущами. Особиста історія пана Алієва цілком вкладається в траєкторію життя його народу: від виселення совєтами до повернення на рідну землю. Втім Ахтем Алієв повернувся до Криму ще за радянської влади — непроханий, не зрозумілий ніким, людина–виклик.