«Тут спочиває еліта України»

Неділя. Майже півдня ґрунтовим лісовим шляхом у напрямку Биківнянських могил прямує 92–річна Рядна Миколаївна Лобода. Іде неквапливо, у руках несе невеличкий букетик квітів. «У мене був репресований батько, — схвильовано розповідає жінка. — Щоправда, він похований не тут, а в Сибіру. Не знаю навіть, де точно... Батько очолював «Просвіту» під час окупації, за це його в 1946–му трибунал засудив до 15 років каторжних робіт без права листування. Батькові тоді вже було шістдесят iз гаком. Слава Богу, помер по дорозі на ці роботи, то не мучився в сталінських катівнях... А тут спочивають його однодумці. Я приходжу щороку, аби помолитися і за батька, і за них».

Жінка розповідає, що її батька реабілітували тільки минулого року — до цього сім’я несла хрест «ворогів народу». Бабуся ходить у Бикiвню сама — син хворий, а внуки в 1990–ті виїхали до Канади. Каже, шлях від дороги до могил долати тяжко. Було б добре, мовляв, якби людей підвозили від метро до мiсця поховань.

Тим часом у серці Національного заповідника «Биківнянські могили» починається панахида. Тут юрмляться люди: прихильники опозиційних партій, громадські організації та просто родини, що приїхали вшанувати пам’ять сотень тисяч українців і поляків, яких стратили у застінках НКВС. Серед них — і «дитина війни» Стелла Лапіна із Деснянського району Києва. Жінка каже, що це місце для неї знакове. Вона прийшла пом’янути батька–військового, якого безпідставно звинуватили у шпигунстві, а де стратили — не знає.

У рамках поминальних заходів слово для виступу взяв попередній Президент України Віктор Ющенко. «Биківня — це один із сильних символів того, що завжди робили під червоним прапором, — сказав екс–глава держави. — Биківня — це місце, де спочиває найкращий лікар, найкращий учитель, найкращий міщанин, найкращий селянин».

Лідер «Нашої України» зазначив, що нинішня влада — окупаційна, а тому особливо важливим є питання відновлення національної гідності та єдності. «Є люди, які ще ходять під червоним прапором, — це великий блуд, це велика неправда, але це відбувається. На мій погляд, з однієї причини — ми не можемо дати відповіді на питання: чому сталася Биківня, чому відбувся Голодомор 1932—1933 років?» — наголосив Віктор Андрійович.

Крім Ющенка, слово брали і лідери «Свободи», «За Україну!», Української народної партії, Конгресу українських націоналістів. Голова партії «За Україну!» В’ячеслав Кириленко висловив упевненість, що на 20–му році незалежності влада кинула виклик усім українцям, відновлюючи пам’ятники Сталінові та повернувши «кривавий прапор». А представник київської «Свободи» Андрій Іллєнко додав, що нашим громадянам бракує радикальності. Мовляв, саме тому вони програли більшовикам. «Якщо ми будемо толерантними до ворогів — нас знову розстрілюватимуть», — вважає політик.

Завершився захід молитвою за всіх несправедливо убієнних та словами вдячності знаковим постатям історії українського визвольного руху.

Кількість страчених у Биківнянському лісі досі не відома. З’ясовувати це взялися польські археологи — нащадки поляків, розстріляних тут. «Знаходимо особисті речі, — розповідає археолог Юрій Федоров. — Було знайдено особисті предмети польського офіцера, підписану зубну щітку, речі столичного міліціонера. Після таких знахідок шукають кримінальні справи людей і з’ясовують, хто це».

Наступного року в заповiднику «Биківнянські могили» мають з’явитися капличка та залізничні колії — копії тих, якими вивозили з Києва до лісу жертв радянської системи.