Грандіоздно-одіозна подія розгортатиметься наступним чином. За п'ять днів до концерту до Києва приїздить диригент Мігель Ортега (Іспанія), якому Микола Дядюра поступається місцем за режисерським пультом Національної філармонії України. Наші музиканти та пан Ортега репетирують двічі на день. За три дні прилітає Монсеррат Кабальє й підтягуються спеціальні гості — народний артист України, соліст Національної опери, «Маріїнки» та «Метрополітен-Опера» Володимир Гришко та золотий голос Росії Микола Басков. Планується, що сама Монсеррат виконає не менше 10 творів, також буде два дуети, по два ж соло співатимуть Гришко та Басков. 8 червня — генеральна репетиція. А тим часом наростає ажіотаж навколо театральних кас — шанувальники високого мистецтва натхненно полюють за найдешевшими, по 50—100 гривень, квитками, яких, за словами пана Сергія Галузіна, організатора концеру, цього разу надрукували досить. Із вікон своїх рошкішних авто на них поблажливо поглядають завсідники перших рядів партеру — вони не панікують, бо можуть собі дозволити купити квиток, що коштує на порядок вище, аби під час концерту вдоволено відповідати на дзвінки мобільного. А потім буде вечір-ейфорія... Приблизно такий, як і п'ять років тому, коли Монсеррат Кабальє приїздила до Києва, а то й потужніший. Над тим, щоб напередодні 9 червня усе відбувалося саме так, злагоджено й очікувано, компанія «Єврошоу» працює вже кілька років. Конкретна дата концерту в Києві почала вимальовуватися півроку тому.
І у факті приїзду Монсеррат в Україну є певна частка фантастики. Оскільки оперна примадонна нині перебуває у прекрасній формі, є надзвичайно затребуваною і гастролює планетою ледь не з космічною швидкістю (що, звісно, аж ніяк не впливає на якість). Так, лише в Німеччині протягом березня Кабальє виступила 8 разів, а нещодавно в Оперному театрі Барселони співачка тріумфувала в ролі Катерини Арагонської в опері Сен-Санса «Генріх VIII».
Програма концерту поки що остаточно не затверджена, хоча, за словами Сергія Галузіна, складалася вона з таким задумом, щоб артисти могли виконати свої найкращі твори. За словами Володимира Гришка, у концерті домінуватимуть твори іспанських композиторів («Думаю, Кабальє буде дуже приємно»). Сам Гришко, який, на відміну від Баскова, з Монсеррат Кабальє співатиме вперше, щойно повернувся з Фінляндії, а після місяця в Києві поїде до Бонна, потім — до США, де на нього також чекають з нетерпінням.
На запитання, які є плани та задуми щодо культурного дозвілля Монсеррат Кабальє у Києві, пан Галузін лише скептично посміхнувся. Мовляв, я вас прошу, ну навіщо ж плутати Божий дар з яєчнею. Це «звьозди» естради у день концерту бігають по радіостанціях і запрошують усіх на свій виступ, а потім, захекавшись, влітають за лаштунки, фонограму «врубають» — і все в порядку. Артисти ж такого рівня, як Кабальє, цілком сконцентровані на концерті, а в день витупу навіть з номера не виходять — налаштовуються. Яке вже там дозвілля...
Концерт зніматиме «Студія «1+1», аби, як сказав делегований на прес-конференцію Юрій Макаров, приберегти його до ефіру на якесь свято і потішити потім своїх телеглядачів.
Усе життя я соромилась співати. І на те були всі підстави: відчувала, що неправильно відтворюю мелодію, голос здавався якимсь «глухим», нецікавим. Але парадокс у тому, що з дитинства саме спів надзвичайно вабив мене: весь вільний час я слухала музику. Можливо, та любов передалася від тата. Він самостійно вивчився грі на декількох народних інструментах, завжди натхненно співав у колі друзів. >>
Ось уже півтора місяця найпопулярнішим музичним хітом в Україні є Державний Гімн. Ще ніколи не звучав він так часто і так масово. Його виконанням були позначені трагічні передранкові години 30 листопада та драматична ніч 11 грудня. Він палко лунав із вуст кожного, хто приходив на Майдан. З ним зустрічали Новий рік півмільйона українців. >>
Раніше, ще до середини грудня, на Майдані раніше суворо дотримувалися традиції щогодини співати «Ще не вмерла». Чоловіки знімали шапки і разом із жінками прикладали руки до серця, виконуючи Гімн України. Новий закон Майдану всім настільки сподобався, що заради виконання Гімну переривалася будь–яка робота, розмова, дискусія. >>
У Японії, коли дитина йде до школи, вона знає 300 народних пісень. В Україні навіть не кожен студент може підтримати своїм голосом співочу компанію. У школах на «народознавство», де б мали вчити звичаї та обрядові пісні, виділяється одна година на тиждень, і то не всі вчителі ставлять перед собою мету розспівати молоде покоління. >>
Для тих, хто не сприймає фольклор у чистому вигляді, музиканти подають етномузику у сучасних обробках. Буває, слухаєш якусь рок–ватагу з роззявленим ротом від захоплення, і навіть не підозрюєш, що цю пісню музиканти привезли з експедиції з Полтавщини чи Карпат. >>
Здається, лише ці корифеї українського рок–панку знають, що таке справжні «танці». У далекому 1987 році квартет молодих зухвалих хлопців уперше вийшов на фестивальну сцену Київського року–клубу і зіграв так, неначе знав, що на наступну чверть століття місце легенд українського року вже їм забезпечено. >>
