Володимир Яворiвський. (Фото Василя ГРИБА.)
Пане Президенте!
Уже через кілька місяців (Боже, поможи!) ви відпустите український народ зi своїх «обіймів». Ще кілька місяців протриматися, щоб нас, ваших опонентів, не шукали в глухих таращанських лісах...
Вже наприкінці (а може, й раніше!) 2004-го вас почнуть зраджувати «соратники», які сьогодні «цілують пантофлю папи» і всіма інквізиторськими методами закривають рота опозиції (до речі, дуже поміркованій і здатній до розумного компромісу). Я вже навіть готуюся до того, що мені доведеться захищати вас від вашого оточення.
Тому-то роблю спробу оцінити роки вашого директорства Україною ще тоді, коли Адміністрація «знемагає від любові» до вас. Недобита вами Конституція дає мені таке право. І я ним користаюсь. Оскільки ви одважилися не брати на себе третій термін ганьби — я не маю до вас ненависті як до людини. Я лише хочу сказати вам правду про вас тоді, коли ви ще при владі, з усіма її репресивними наслідками, які я як депутат і як голова ще недотрощеної вами Національної спілки письменників України на собі постійно відчуваю.
Спершу було ваше короткочасне прем'єрство. У мене є реліквія — оригінал вашого першого виступу в парламенті: український текст відтворено російськими літерами із наголосами (можна подарувати Азарову як самовчитель). Там ви щось говорили про мафію-монопольку, про паливний голод і про 8 мільйонів тонн квотової нафти, експортованої з України до Канади і на Багамські острови комерсантами. Прізвища ви знали, але не назвали. «За два тижні роботи я зіткнувся зі страшними фактами розбазарювання того багатства, яке надбав за десятиліття каторжною працею наш невтомний народ». Ви запросили надзвичайних повноважень і отримали їх.
Результат вашого прем'єрства: імітація реформ, бандитські трасти, старт мародерської прихватизації, закладення вашого власного капіталу. І постійні політичні рюмсання: всі вам заважають працювати і ніхто не пояснює, «що саме треба будувати». Храм чи нужник?
Ви стали президентом як опозиціонер до кравчукової малоросійської влади. Однак, ваша опозиційність — лише маска, «вертеп», виборча заготовка. Насправді ви не знали (як не знаєте і зараз!), що треба робити з Україною, ви йшли на вибори не як патріот-реформатор, а як зросійщений авантюрист і невіглас.
Вам дісталася Україна енергійна, сповнена снаги і віри у своє швидке відродження, у свою державність. Їй би сміливого лідера-патріота, котрий би не крав сам і не давав красти іншим — і вона б не відстала від прибалтів. За вісім років вашого одноосібного управління ви залишаєте її виснаженою і зневіреною в усьому жебрачкою і наймичкою у чужинців.
Подивімось на головні ваші акції і їх результати. Перше, що ви зробили як президент — утворили комісію з перевірки діяльності вже згадуваних злодійських фірм «Славутич» та «Республіка», критикуючи які, ви і виграли вибори (першу очолював Медведчук, другу — Бакай). Висновків комісії українці так і не почули, бо власники цих фірм та члени комісії склали ваше найближче оточення. Так обіцяна боротьба з корупцією і казнокрадством закінчилася, не розпочавшись.
Далі вам нашепотіли, що «національна ідея не спрацювала», хоч ви і зараз не знаєте, що воно таке. Не спрацювала національна, то запрацювали ваші ідеї: сімейна, медведчуківська, колоніальна. Тому й сиротіє українська, тому так убого животіє наша велика нація, пане президенте.
Ви не були готові до ролі лідера нації і не опанували цієї науки за цілих десять років, ви лишень відточили майстерність провінційного інтригана, який уже не дуже боїться генсека Путіна, даючи йому хабарі у вигляді нафтопроводів, Тузли та «єепів».
У період вашого правління фаворитами були ті, хто не служив Україні, а вам. Прибалти, поляки, чехи, угорці — вже у лоні Євросоюзу, а ви й досі пасете Україну на московському налигачі. Тому замість армії ми маємо партизанські загони, покинуті на самовиживання. Замість правоохоронців — армаду мародерів, що охороняють бандитів. Замість суддів — підпільні аукціони: хто більше дасть?! Замість свободи слова — потоки тупої медведчуківської брехні, від якої щоденно деградує Україна. Замість різноголосся політичного життя — диктат СДПУ (оплачених) — куди там Компартії! Замість накопичення національної слави — незмірно множиться ганьба України як держави із злодійською, бездарною, квазікомуністичною владою. Українське село, з якого мало розпочинатися наше відродження, — ваші агропідбрехачі перетворили в моторошне гетто, де засобом платежу стала пляшка самогону.
У такій країні страшно жити абсолютній більшості людей, які є до вас в опозиції, у такій країні не страшно лише вам і вашій камарильї в Києві, областях та районах. Трішки гірше, бідніше від українців у Європі живуть лише молдавани та албанці. 337 років українці всіма засобами боролися за відновлення своєї державності. Мученицькі смерті, розстріли, голодомори, в'язниці, сибіри, «ламання хребтів» непокірним... А вам відвойована іншими Україна дісталася у власність, як лотерея. Як випадковим виграшем ви нею і скористалися.
І на цьому трагічному роздоріжжі Україну, знову запродану Росії, зневірену у всьому, бідну і розтерзану, одурену й окрадену вами Україну, ви ще хочете передати «продовжувачеві вашої справи». І все оце продовжувати, пане президенте? Схаменіться! Женіть у три вирви Медведчука, спишіть на нього всі диявольські гріхи вашого режиму і забезпечте волевиявлення українського народу на президентських виборах, на яких спрацює інстинкт національного самозбереження.. Цей вчинок дасть історикам хоч маленьку можливість сказати про вас тепле слово.
Володимир ЯВОРІВСЬКИЙ,
письменник, народний депутат України.
Львів, який неофіційно називають культурною столицею України, уже не один рік виборює право називатися і Різдвяною столицею. До всіх різдвяних сюрпризів цього року долучиться іще один — пасажирів львівських трамваїв та тролейбусів протягом свят будуть тішити популярні різдвяні мелодії у виконанні улюбленців не лише львів’ян, а й усіх українців — «Піккардійської терції» та Павла Табакова. >>
Перший сесійний тиждень Верховної Ради після літніх канікул почався напрочуд мирно: без бійок, без блокувань, без фізичних ексцесів і морального тиску у форматі «опозиція vs влада». Депутатів примирила Європа. Точніше, євроінтеграційний напрям, що ним крокує Україна. >>
Представляти Віру Іванівну, певно, зайве. Її ім'я й по батькові (саме так — без прізвища) говорить саме за себе ще з тих часів, коли вона була першою помічницею Віктора Ющенка на початку століття. Навіть листи до неї, як розповідає сама Ульянченко, підписують просто: «Вірі Іванівні». І доходять.
Про те, якою впливовою вона є, як поважає її думку сам В.Ю. і як запросто вона спілкується з найбагатшими людьми України, ходять легенди. Коли глава держави призначив Віру Ульянченко керівником Київської обласної держадміністрації, багато хто сприйняв це скептично: одні висловлювали сумніви в умінні Віри Іванівни «перекваліфікуватися» з «няньки Ющенка» в «губернатори», інші іронізували, називаючи це призначення «почесним засланням» подалі від Банкової. Відтоді минув понад рік, і голоси скептиків стихли. А легенди про впливовість Віри Іванівни анітрохи не потьмяніли.
І ще ремарка: напередодні виборів брати інтерв'ю у партійного керівника області завжди складно — воно в будь-якому разі виглядатиме «піарним». Але, зрештою, коли ж владі й звітувати про свої успіхи, як не перед виборами? Як каже правдоруб Віра Іванівна, «виборець сам повинен у всьому розібратися». До речі, найулюбленіше її слово — «безперечно». >>
«В «України молодої» диктофони добре пишуть?» — запитав Кириленко, щойно кореспондент «УМ» переступив поріг його кабінету в партійному офісі «Нашої України». «А що, — питаю, — ви зірвали голос?». Кириленко підморгує: «Почався виборчий тур».
Наша розмова відбулася наступного дня після того, як десант «НУНС» повернувся з першого етапу виборчого туру, який проліг через Сумщину, Полтавщину та Кіровоградщину. А днем по тому «нашоукраїнці-самбісти» мали вирушити на Дніпропетровщину. Власне, наша розмова з Кириленком і почалася з того, як він оцінює старт виборчих турне. >>
Якщо «Наша Україна» до останніх передз'їздівських днів тримала інтригу з виборчим списком, то Блок Тимошенко «вистрелив» іншим. «Списочники» БЮТ лишились у своєму попередньому складі, зате присутність з-поміж 103 депутатів V скликання (яких Юлія Володимирівна за відданість і стійкість залишила при кандидатській надії) особливого гостя — президента Європейської народної партії Вілфреда Мартенса — привернула загальну увагу. Мартенс приїхав не просто так — він запросив «Батьківщину» приєднатися до клубу ЄНП. Ця подія відразу потягнула за собою обговорення ідеологічного керунку, в якому рухатиметься БЮТ, відсунувши на другий план ініціативи, з якими виступала на з'їзді Тимошенко, не кажучи вже про інший актуальний аспект — стосунки БЮТ з колегами від «Нашої України — Народної самооборони». Втім на все свій час. Час підписувати спільні угоди і час їх виконувати. Або не виконувати. Наразі помаранчеві демократи обіцяють триматися разом, а що з того вийде — побачимо після 30 вересня. Поки що про внутрішні процеси всередині Блоку Тимошенко з «УМ» говорить депутат IV—V скликань, 14-й номер у виборчому списку БЮТ Андрій Шкіль. >>
Учора глава держави спілкувався з журналістами, в тому числi вже традиційно — у прямому ефірі двох національних телеканалів. Президент вкотре відійшов від офіціозу, а заодно і похмурих владних кабінетів — зустріч з представниками ЗМІ знову проходила на «зеленій галявині» секретаріату. >>
