«Важко уявити акти геноциду 1930–х років без Сталіна — так само, як неможливо уявити Голокост без Гітлера (...) Не можна ігнорувати паралелі між Сталіном і Гітлером, нацизмом і сталінізмом — їх просто надто багато. Обидва були диктаторами. Обидва вбили величезну кількість людей (...) в ім’я трансформованого бачення утопії. Обидва — врешті — були народовбивцями».Ця розлога, але необхідна цитата — з нової книги американського історика Нормана Наймарка «Геноциди Сталіна», презентація якої відбулася в бібліотеці Києво–Могилянської академії.
Останні 15 років професор Стенфордського університету Норман Наймарк займався переважно проблемами геноциду балканських країн, Росії та України. «Голодомор 1932—33 років належить до того ж роду геноциду, що й вірменський, і Голокост. Я вважав що в Україні це всі давно збагнули і тут не може бути жодних суперечок, та оскільки ще є потреба називати речі своїми іменами, я радий представити українцям свої аргументи», — підсумував пан Норман на презентації своєї книги, яка побачила світ у видавництві НАУКМА.
Автор книги «Голодомор 1932—33 рр. Труднощі усвідомлення» Станіслав Кульчицький зазначив, що, можливо, саме від незнання фактів і небажання їх осмислити маємо протистояння навколо визнання очевидності українського геноциду. «Сталіну було все одно за якою ознакою знищувати людей: за національною, релігійно чи гендерною (знищення дружин «ворогів народу»), тому переклад книжки пана Наймарка російською мовою був би більш ніж доречний для міжнаціонального порозуміння і примирення», — резюмував пан Кульчицький.
Директор галузевого архіву СБУ Сергій Кокін розповів, що саме після політики українізації, коли почала формуватися питомо українська еліта, було негайно застосовано репресивну машину проти інтелігенції, найяскравіший приклад — сфабрикований «процес Спілки Визволення України». Стосовно селянства, на думку пана Сергія, репресії в Україні мали відмінний характер від інших республік СРСР, позаяк вони підривали національну основу українців, а потім «зачищені» території заселяли іншими національностями.
Голова спілки театральних діячів Лесь Танюк на підтвердження цієї думки зацитував письмове прохання Комітету ЦК ВКП (б) до НКВС: «Просьба нє растрєлівать всєх сразу ліц, ґаварящіх на украінском язикє». Ще Лесь Танюк розповів, як допитували його діда:
— Це правда, що ви заявили, буцімто без фашизму Леніна і Сталіна не було б фашизму Гітлера і Муссоліні?
— Правда, — відповів дід, Його розстріляли наступного дня.
...Крокуючи Андріївським узвозом, Норман Наймарк із прикрістю побачив, що там і досі продають портрети Сталіна. Воістину як у Шевченка: «кайданами міняються, правдою торгують». «Час прозрівати», — каже нам Норман Наймарк.