Неабиякими «розборками» закінчилися поминальні дні на кладовищі у селі Пиріжки Малинського району, що на Житомирщині. Сюди без запрошення громади приїхали священики Московського патріархату, незважаючи на те, що в селі вже третій рік править службу священик УПЦ Київського патріархату — протоієрей Володимир.
Спершу поминальна служба відбувалася, як годиться: запрошений священик прибув на кладовище о десятій годині ранку. Однак за кілька годин до кладовища під’їхала «Волга» зi священиком від Московського патріархату та монахинями з Кипячого, які намагалися теж відправити службу на кладовищі. Щоправда, громада стала на захист свого священика. Священнослужителі, у свою чергу, говорили про нелегітимність УПЦ КП та «благодать» Московського патріархату. А через якийсь час на підмогу прибув ще один священнослужитель УПЦ МП — отець Павло з села Слобідки. Той діалог свідки записали на відео (ролик, до речі, є доступним в інтернеті): священик там особливих епітетів не добирає — переходить на грубу лайку та погрози. На що місцеві бабусі дорікають: «Люди поважають православних священиків, але не таких, як ви! Не Богу ви молитеся!». На відео добре чути, як священик від МП неодноразово каже: «Війна тільки починається!».
«Про можливий конфлікт нам повідомив протоієрей Володимир, попросив, аби ми приїхали і не допустили провокацій, — розповідає свідок інциденту, голова Житомирського обласного осередку УНА–УНСО Ярослав Лагнюк, — і священики Московського патріархату таки пішли на конфлікт. Вони запевняли, що наказ їздити по всіх кладовищах, незалежно від того, яка там релігійна громада зареєстрована, отримали від Вісаріона Овруцького. Нам було дивно чути від служителя Божого обіцянки отцю Володимиру, «що йому залишилося жити місяць». Потім священик почав дзвонити в СБУ, погрожуючи, що як його не пустять на цвинтар — усі матимуть серйозні проблеми. І запевнив, що 9 травня вся громада села буде покарана козаками, яких він привезе з Коростеня. Погрози протоієрею Володимиру тривають і зараз. А ми готуємося до 9 травня. Думаю, зможемо дати гідну відсіч, захистити громаду та її священнослужителя».
«Такі випадки, на жаль, непоодинокі, — коментує «УМ» інцидент єпископ Євстратій (Зоря), речник УПЦ КП. — Є частина священнослужителів Московського патріархату, які вважають, що за допомогою лайки, погроз і насилля можна проповідувати православну віру. Вони глибоко помиляються. Такі інциденти, з одного боку, неприйнятні, а з іншого — вірних Київському патріархату зміцнюють у переконанні, що вони зробили правильний вибір».
До останнього — не вірилося. Не сподівалося, що люди, які десятиліття не ходили до старої церкви, прийдуть до нової. Але сталося. У день першої служби Божої (цьогоріч на Трійцю) в новозбудованій Свято-Покровській церкві в селі Літки, що на Київщині, ледь умістилися всі охочі. А церква велика, ошатна. >>
На День Конституції їхав у своє рідне село Куликів, аби у тамтешньому храмі на сороковий день віддати належне пам’яті свого родича Василя. По дорозі з Кременця згадував дні нашого спілкування... Водночас не міг позбутися невдоволення, що мушу переступити поріг церкви Московського патріархату. >>
Інцидент 8 травня («УМ» про нього вже писала), коли три найвищі чини УПЦ Московського патріархату«вшанували сидінням» захисників своєї і їхньої Батьківщини (серед яких половина загиблі) — спричинив хвилю шокового здивування і обурення. >>
Щодня ми бачимо реальні воєнні дії, які здійснює Росія проти України — обстріли «Градами», артилерійську зачистку мирних населених пунктів. Ми знаємо про «гуманітарну допомогу» з Росії, неспростовні факти постачання Кремлем на Донбас військової техніки та боєприпасів. Як даність уже сприймається інформація про регулярні російські війська на окупованих територіях. >>
Якби не повість Івана Франка «Борислав сміється», включена до шкільної програми, навряд чи багато пересічних українців дізналися б про невелике місто нафтовиків на Львівщині, де нині мешкає 35 тисяч осіб. Хоча насправді це — особливий населений пункт, єдиний у світі, побудований на промисловому нафтогазовому та озокеритному родовищах із численними джерелами мінеральних і лікувальних вод. >>
Цього року Великдень відзначали в один день усі християни. А всі православні церкви України, судячи з усього, ще й ідейно «майже разом». Адже Україна стоїть на порозі очікуваного, вимріяного і такого потрібного акту — об’єднання православних церков у єдину помісну Українську церкву. >>
