Чемпіонами й не пахне

«Конкуренції немає і не передбачається, а саме вона — двигун прогресу», — доволі категорично відповіла кореспондентові «УМ» головний тренер української збірної Марина Амірханова, пояснюючи посередній виступ наших співвітчизників на чемпіонаті світу, який минулої неділі закінчився у Москві. Антон Ковалевський на своєму шостому ЧС повторив кращий у кар’єрі результат — 16–та позиція. Для Ірини Мовчан її п’ятий світовий форум виявився найвдалішим — але 23–та позиція. Погодьтеся, для країни, яка виховала Оксану Баюл, Віктора Петренка, В’ячеслава Загорднюка, Олену Ляшенко, — результат більш ніж скромний. А найвище в підсумковому протоколі поміж представників України піднялися дебютанти «мундіалю» — танцювальний дует юної Шивон Хекен–Кенеді та досвідченого Олександра Шакалова, колишня американка та екс–узбекистанець.

Як розповіла пані Амірханова, результат українських фігуристів — прогнозований. «Власне, на такі позиції ми й розраховували», — каже Марина Олегівна. Хай там як, але варто відзначити серйозний стрибок — одразу на 17 позицій порівняно з попереднім ЧС — Ірини Мовчан, яка з минулого року тренується у США під керівництвом Дмитра Паламарчука. «Насамперед Іра проявила психологічну стійкість. Думаю, що на її результат позитивно вплинули зміни в системі кваліфікації, які зняли з неї додатковий тягар відповідальності», — це вже ділиться враженнями від виступу своєї колишньої підопічної Галина Кухар.

Знана у світі тренер розповідає, що для подальшого прогресу Ірі необхідно додати до свого арсеналу ще один потрійний стрибок і, головне, здобути стабільність.

«Найбільше, чого не люблять судді, — так це «стрибків» угору–вниз. Скажімо, на чемпіонаті Європи Іра припинила виступи після короткої програми, тоді як на світовій першості змогла потрапити на довільний прокат. Такі «гойдалки» судді трактують як випадковість, і, звісно, це позначається на оцінках», — каже Галина Кухар.

За словами Галини Владиславівни, медвежу послугу Мовчан роблять і українські судді, які необ’єктивно оцінюють виступи спортсменки на чемпіонатах України. «Відверто завищені оцінки на внутрішніх змаганнях дозволяють Ірі розслабитися. Їй здається, що в неї все виходить. А на міжнародних змаганнях дивуємося, чому вона отримує «трійки», якщо на батьківщині за такі ж виступи її нагороджували «сімками», — обурюється пані Кухар.

Водночас незмінний чемпіон України останніх шести років — Антон Ковалевський — відверто топчеться на місці. Галина Владиславівна визнає, що молодь, котра нині зростає в Україні, наразі не може конкурувати з Ковалевським. «Головна Антонова зброя — це досвід та його ім’я. До того ж, як у чемпіона країни, у нього є можливість виїздити на міжнародні змагання, постійно бути на видноті», — так описує реалії нашого чоловічого катання Галина Кухар. Проте пані Кухар визнає, що її колишній учень у порівнянні з нещодавнім ЧЄ дещо додав. «Я давно помітила, що Антон набирає форму якраз під кінець квітня. Тож перенесення планетарного форуму йому відверто пішло на користь», — розповідає тренер.

Хай там як, але, здається, що наразі наші фігуристи послуговуються олімпійським принципом: головне не перемога, а участь. «Нікого в нашій країні не цікавить фігурне катання. Тут спостерігається повний штиль. І, на жаль, у керівництва немає бажання розхитатися», — з прикрістю констатує Галина Кухар.

«Україна — чи не єдина країна в Європі, де у фігуристів немає власної ковзанки. Скажімо, у Києві на вулиці Шалетт (саме тут розташовано новий каток, зведений замість знесеної «Крижинки») займаються і хокеїсти, і шорт–трековики, і фігуристи — це вже Марина Амірханова ділиться проблемами у своєму господарстві. — До того ж, новий зал страшенно холодний, та і його розташування не надто вдале. Дві третини дітей, які займалися на старій «Крижинці» біля НСК «Олімпійського», тепер кинули кататися».