Смертельний «ігнор»

Успішна, ефективна вакцинація проти страшних інфекційних захворювань має інший бік медалі — люди забувають, що таке поліомієліт, епідемічний паротит, дифтерія тощо. Навіть деякі лікарі, що роками не бачили хворих із таким діагнозом, помалу звикають до благополучної ситуації в країні й починають вважати щеплення чимось необов’язковим. Що й казати про людей, які не мають медичної освіти: для них уколи від хвороб, про які вже давно не чути, — це взагалі нонсенс. Нестача фахової інформації призводить до того, що люди відмовляються від щеплень самі, не дозволяють вакцинувати своїх дітей, ігнорують рекомендації імунологів. Наприклад, щеплення від поліомієліту торік в Україні зробили тільки 54% тих, хто цього потребував, від кашлюка — 58%, туберкульозу — 57%. На Донеччині щеплення проти туберкульозу отримали тільки 14% дітей, яким це було потрібно, на Одещині — 21%. А це значить, що колективного імунітету до багатьох захворювань у нас просто немає. І якщо ситуація не зміниться, най­ближчим часом в Україні може спалахнути епідемія, та ще й не одна — варто тільки з’явитися джерелу інфекції. Про ці та інші небезпеки нехтування вакцинацією «УМ» дізналася на науковій конференції, що відбулася в Києві за підтримки Національної академії медичних наук України.

Дорослі «забувають» про щеплення від дифтерії

«А коли ви востаннє робили щеплення проти дифтерії?» Це, здавалося б, просте запитання, поставлене лікарем, змусило мене замислитися. Після тривалого копирсання в пам’яті я зрештою визнала, що жодного «дорослого» щеплення проти цієї загрозливої хвороби так і не зробила. Не тому, що не хотіла — просто забула. А це щеплення, виявляється, треба робити не лише в дитинстві за певним графіком, а й надалі — через кожні десять років життя. Бо імунітет, який дає нам вакцина проти дифтерії, має певний термін дії. І якщо вчасно не проводити ревакцинацію, то зустріч зі збудником захворювання може закінчитися в реанімації.

«У часи, коли світ ще не мав вакцини проти дифтерії, від цієї інфекції помирали 50 відсотків хворих, — нагадує завідувач лабораторії імунології вакцинопрофілактики ДУ «Інститут епідеміології та інших інфекційних хвороб імені Л. Громашевського НАМН України» Ігор Маричев. — Зараз завдяки ефективній вакцинації люди майже забули про цю страшну хворобу, про ті наслідки, які можуть виникнути внаслідок спалаху. От скажіть, хто з ваших родичів, знайомих, колег справді кожні десять років робить це щеплення? Майже ніхто. Багато хто думає: «Та нічого страшного, навіть якщо захворію, то зможу без проблем вилікуватися». Не факт! Зараз зустрічаються генетично змінені штами, нечутливі до наявних антибіотиків.

Вакцинація з цієї точки зору набагато надійніша, бо після неї в людини формується імунітет, що охоплює широкий спектр, різні штами збудника дифтерії».

Як констатує спеціаліст, в Україні дедалі зменшується кількість дітей і дорослих, що мають імунітет проти дифтерії. Тож поява джерела інфекції загрожує виникненням епідемії. «Перед спалахом дифтерії у 1990–х роках рівень захищеності населення знизився до 30 відсотків. Це дуже низький показник! За рахунок цього й були такі масштаби епідемії, така велика кількість постраждалих», — нагадує пан Маричев.

«Це був скандал світового масштабу»

Дифтерія — не єдина загроза. Досі залишається актуальним і поліомієліт — важка інфекція, яка призводить до паралічу. І така ситуація не лише в нашій країні. «Таджикистан належить до Європейського регіону ВООЗ — регіону, де, починаючи від 2002 року, не було зафіксовано жодного випадку поліомієліту, — розповідає медичний експерт дитячого фонду ООН ЮНІСЕФ в Україні Катерина Булавіна. — Втілювалася в життя стратегія ліквідації поліомієліту на земній кулі, цей регіон був прикладом. І тут несподівано 2010 року — спалах захворювання в Таджикистані. 720 випадків гострого в’ялого паралічу, із них вісім випадків виявили вже в 2011 році. Також були випадки захворювання у Росіїі. Це був скандал на глобальному рівні, який підриває стратегію повної ліквідації поліо у світі. Аби зупинити спалах інфекції, Таджикистан провів шість додаткових раундів кампанії імунізації проти поліомієліту. Аналогічних заходів вжили в Узбекистані, Туркменістані, Казахстані, в регіонах Російської Федерації, які межують із Таджикистаном. А в нашій країні навіть рутинні щеплення, які мають робити за певним календарем, у нас роблять далеко не в повному обсязі».

За словами пані Булавіної, експерти ВООЗ навіть передали звернення до українського уряду, де зазначили, що ризик поліомієліту для нашої країни є високим. Із Таджикистану й Росії в Україну є прямі рейси, і мігранти можуть завезти інфекцію. А в нас — низький рівень колективного імунітету, тому що батьки все частіше намагаються зробити дітям «липові» довідки, не приводять малюків до кабiнету щеплень у терміни, зазначені в календарi профiлактичних щеплень в Українi, і з кожним роком кількість «відмовників» зростає. Якщо 2008 року від поліомієліту було захищено менше 80 відсотків населення, то сьогодні йдеться менш як про 50 відсотків.

«Стійкий імунітет проти поліомієліту (як, власне, і проти більшості інших інфекційних захворювань) не формується після одного–єдиного уколу, — наголошує Ігор Маричев. — Недостатньо один раз привести дитину в кабінет вакцинації, щоб у малюка з’явилася нормальна імунна відповідь. Тому нині в календарі щеплень передбачено не одноразове введення вакцини, а проведення додаткових, так званих ревакцинацiй. Наприклад, усім дітям до року (крім тих, хто має протипоказання) роблять первинний вакцинальний комплекс, куди входить і щеплення проти поліомієліту, а потім іде триразова ревакцинація. Для того щоб у дитини був належний високий, тривалий показник імунітету, обов’язково треба дотримуватися усіх інтервалів, термінів, умов ревакцинації. Якщо пропустити щеплення чи зробити його невчасно, імунітет може не сформуватися. Як це сталося, наприклад, у Таджикистані з дітьми до п’яти років. ВООЗ з’ясувала, що причиною спалаху поліомієліту стало порушення календаря щеплень. А в нас дуже загрозлива ситуація — у минулому році первинний вакцинальний комплекс зробили тільки половині малюків до року. Виходить, друга половина не має імунітету...»

Щеплення – найдієвіша профілактика грипу

Проте серйозну загрозу для здоров’я та життя становлять не лише поліомієліт, кір тощо, а й нові штами грипу. І хоч більшість українців ставляться до щеплення проти грипу як до невиправданої забаганки, в усьому цивілізованому світі саме вакцинацію вважають найкращим методом профілактики важких ускладнень та смерті від грипу. Особливо це стосується так званих груп ризику — дітей, у яких ще незріла імунна система, людей похилого віку, у яких імунітет уже слабкий і виснажений, осіб із хронічною патологією тощо.

«Відтоді, як по світу почав активно «ходити» вірус грипу А Н1N1 (той, який на початку епідемії називали «свинячим» грипом), невакциновані вагітні жінки з цим діагнозом почали потрапляти в реанімацію в десять разів частіше, ніж будь–хто інший, — пояснює Катерина Булавіна. — Лікарі в усіх країнах відзначають дуже великий ризик ускладненого перебігу цього захворювання саме у вагітних жінок. Тому цій категорії населення потрібна вчасна вакцинація проти грипу напередодні епідсезону. Скажімо, у США, країнах Європи й навіть Росії діють рекомендації щодо щеплення вагітних. А ми, на жаль, досі не маємо офіційних документів, які регулювали б це питання. Гроші на придбання безкоштовних вакцин для вагітних у бюджеті виділяють, але рекомендації чомусь ніде не прописані».

Як розповіла «УМ» заступник директора з наукової роботи Інституту епідеміології та інших інфекційних хвороб імені Л. Громашевського Світлана Доан, зараз у світі склалася унікальна ситуація: «Зазвичай для кожного епідсезону актуальний новий збудник грипу. З’являється інший штам, ВООЗ відслідковує циркуляцію цих збудників, робить прогноз, і ми маємо робити інше щеплення. А в новому епідсезоні — вперше за багато років — вакцина проти грипу залишається тією самою, що й минулого сезону. Тому людям, які вже робили щеплення цією вакциною (що ефективна, зокрема, і проти «свинячого» грипу. — Ред.), недоцільно знову витрачати на це час і гроші. Загалом імунітет проти грипу зберігається довго, десятки років. А потреба кожного сезону робити нове щеплення пов’язана з над­звичайно сильною мінливістю збудника. Так, імунітет, сформований у сезоні–2008, може бути неефективним у сезоні–2009, адже на арену виходить інший епідемічно актуальний варіант вірусу грипу, який цього разу і викликає епідемію. А той імунітет, який утворився у 2008–му, триває практично пожиттєво, і якщо через 30—40 років знову виникне епідемія, пов’язана саме з цим штамом збудника, людина перенесе хворобу легко або взагалі не захворіє. Таку ситуацію ми спостерігали нещодавно — вперше за останні роки люди старше 65 років хворіли на грип менше, хоч зазвичай помирають під час епідемії саме вони. Причина виявилася простою — 50 років тому вони зустрічалися зі схожим збудником, тому й були захищені від нього імунітетом».

За словами Світлани Доан, щеплення проти грипу слід робити за два місяці до початку епідемії, оскільки саме протягом цього часу в людини сформується найвищий рівень імунітету, який на 100% захистить навіть від інфікування. Імунітет буде утримуватися на такому високому рівні щонайменше півроку–рік. У розпалі епідемії, коли всі навколо чхатимуть, кашлятимуть і активно ділитимуться інфекцією, потрібний саме такий, найпотужніший захист.