На початку лютого 1944 року темної–претемної ночi через наше село вiдступали нiмцi. Велике село наче вимерло, нiде нi вогника, нi собачого гавкання. Багнюка несусвiтня, нiби трясовина. Минуло кiлька десяткiв рокiв пiсля вiйни, i менi випала нагода побувати ще раз на вулицi мого дитинства. Що ж тут змiнилося за цей час? Хатки вкритi вже не соломою, висять дроти електропередачi, стирчать телеантени. Та залишилася та грязюка по самi вуха часiв нiмецького драпмаршу.
Цим у нас нiкого не здивуєш. Безкрайня московська iмперiя, що складалася з незлiченної кiлькостi поневолених народiв i загарбаних земель, не спроможна хоч що–небудь зробити для благоустрою тiєї так званої держави.
Куди ж подiлися немаленькi кошти, що надходили до московської калитки вiд дармової працi населення? Десь двi третини прибуткiв iшло на виготовлення вiйськового озброєння, на шпигунство, на величезну агресивну армiю. За всi повоєннi роки атомних бомб, ракет, вiйськової технiки, лiтакiв, пiдводних i надводних човнiв i кораблiв, рiзного роду боєприпасiв було виготовлено такi гори, що Еверест порiвняно з ними виглядає хiба що горбиком на спинi верблюда. Усе робилося пiд брехливою вигадкою — для самооборони. Україна теж була активним учасником цього московського дурисвiтства, хоча, правду сказати, куди б вона подiлася, якщо вiдiгравала роль собаки, що бiжить за чужим возом на коротенькому повiдку. Вiйськовi озброєньки та частi iнтерпоходеньки в чужi країни зрештою пiдiрвали економiку вошивої iмперiї, i вона з Божої ласки почала розвалюватися. Михайло Горбачов тут нi до чого.
Ось таким шляхом Україна стала незалежною. Країна незалежна, та народ її, особливо старше поколiння, за вiки рабства так звик ходити в ярмi, що воно приросло до шиї намертво. Отож без налигача i погонича люди нiби слiпi й глухi. Замiсть творити свою державу українцi всупереч здоровому глузду вiдсторонилися вiд цього процесу. Багато українцiв подалися на заробiтки за кордон, бо в нас нема де працювати, нема за що жити. Для нас, тубiльцiв, робочих мiсць немає, а от представники мiкроскопiчної нацменшини в Українi знайшли їх i потрудилися на славу, наживши мiльярднi статки, стали власниками банкiв, фабрик, комбiнатiв, пiдприємств, стадiонiв, футбольних команд, телевiзiйних каналiв, за допомогою яких лiплять зомбовано–дебiлiзованих українцiв. Оце вам i антисемiтизм. Це зашморг на шиї, бо наскiльки вони збагатилися, настiльки ми збiднiли, бо заробляли вони шляхом шахрайських комбiнацiй, i грижу вiд такої працi нiхто з них не нажив. Теперечки ми маємо те, що заслужили.
Нацiя не має своїх поводирiв i, хоч лусни, не здатна висунути таких зi свого середовища. Чи немає в країнi здiбних, грамотних i розумних українцiв, чи бути волом спокiйнiше? А отим з українськими прiзвищами, що маячать на полiтичному смiтнику, країна потрiбна, як свинi пiдкови. Те гниддя живе лише заради свого кендюха, аби тiльки втриматися в депутатському гадючнику, зрадять, продадуть, обплюють. Бездiяльнiстю та iнертнiстю українцiв швиденько скористалися чужонацiональнi зайди, що напливли до нас iз колишнього раю. Захопивши парламент, лишили нас мови рiдної, нацiональностi й держави теж. До Чорнобильського лиха в Українi додалося друге. І створили його самi українцi, обравши головою держави людину, якiй чужа Україна, i нiби для жартiв — безграмотну. Цим народ засвiдчив лише свою безпораднiсть або погодився, що керувати країною в нього не вистачає клепок. У нацiї немає почуття сорому й огиди до себе. Вiд такої ганьби треба пiдходити до дзеркала i плювати на своє вiдображення. Сьогоднi Юлька Григян — не опозицiонерка, як вона називає себе, i не рятiвниця України, бо така ж чужа п’явка, як i Янукович. Цей дует керує не країною, а її агонiєю. Українцям уже досить прислухатися до московських агiтаторiв, бо в цих благодiйникiв завжди нiж за пазухою. Годi плювати, не розiбравшись у сутностi й не знаючи її, на свого Президента Ющенка. Може, вiн i не iдеальний, але вiн свiй, з–помiж нас. Ми виходили на Майдан не заради Юльки, Луценка, Гриценка, Тарасюка, Костенка та iн., а проти донецьких бандюганiв, московських слуг. Чому ж оцi нiхто корчать iз себе щось? Чому Яворiвський так гавкає на Ющенка i коли вже замовкне? Сьогоднi вже чужорiдний мiнiстр iз ненавистю до України пише на свiй розсуд iсторiю України, зовсiм не знаючи своєї. Боже, чому Україна не Данiя, Норвегiя, Швецiя чи Бельгiя? За що нам оця кара?
Чисельність населення у будь-якій країні є фактором, що безпосередньо впливає на подальший розвиток суспільства — уповільнює чи прискорює його, а також вважається базисом економічного, соціального, політичного, культурного, духовного та інтелектуального розвитку держави. >>
На перший погляд, це несумісні речі, проте вони є різними формами матерії та енергії, перетворені фізикою і біофізикою. Багато тисячоліть людина пізнавала Світ — від плескатої Землі до нейтрона й пульсара; пристосовувалася до природи, накопичувала досвід використання природних явищ на свою користь. Незрозумілі явища приписували «галузевим» богам; творилися міфи, з яких формувалася релігія. >>
Події, які відбуваються у сучасному світі, вимагають від нас, українців, бути особливо пильними. Озвіріла влада Москви йде на все, щоб порушити встановлений мир і порядок у світі, одурманити населення Росії, виправдати свою агресивну політику щодо своїх сусідів. Особливу роль у цій справі відіграє Московська церква як підрозділ ФСБ. >>
Проблеми, притаманні нашому життю, не зникли після виборів до Верховної Ради, а лише загострилися та ще й довели, що виборець не мудріший за дурного карася. Подивімося на партії, які прийшли в парламент. >>
Після Полтавської битви 1709 року, зламавши незалежницький спротив волелюбних українців на чолі з Мазепою, московський цар Петро І в 1721 р. проголосив Московію називати Росією, а себе — імператором Російської імперії, хоча Залісся (тобто Московія) ніякого відношення до Київської Руси-України не мало, її історичне минуле — в Золотій Орді. >>
