Сергій Висоцький, керівник опозиційної Білоруської партії свободи, про вибух у мінському метро дізнався в Києві — сюди він у справах приїхав за день до трагічних подій на батьківщині. «Моє перебування в Україні фактично врятувало мене від арешту», — вважає опозиціонер. І прогнозує: тепер, після теракту в мінському метрополітені, «під шумок» прокотиться хвиля затримань незручних владі людей — уже це проходили.
Із Сергієм ми розмовляємо в порожньому київському кафе, і мій співрозмовник зауважує: у Мінську так із журналістом не поспілкуєшся. Інтерв’ю для преси білоруські опозиціонери дають у квартирах, на вулиці чи в машині. Бо у мінській кав’ярні за сусіднім столиком обов’язково хтось мовчки сидітиме й фіксуватиме розмову. «Одразу даєш інтерв’ю для преси і КДБ», — сміється Сергій. Висоцький принципово говорить білоруською, а на лацкані піджака носить знак своєї партії із зображенням лева. «Це на противагу російським двоголовим орлам», — жартує. Про слід тих «пернатих» у мінському метро, версії теракту, кволу й відгодовану білоруську опозицію, репресії та національно–визвольну боротьбу Білорусі Сергій Висоцький розповів «Україні молодій».
— Сергію, після подій у Мінську почали обговорювати різні версії теракту: від участі білоруських спецслужб до «руки Москви». Яка з них вам видається найімовірнішою?
— Чіткої відповіді на це запитання немає, бо ми не володіємо фактами повною мірою. Але треба розуміти: цей теракт стався у дуже складний для Білорусі час. По–перше, досі в тюрмі після президентських виборів перебуває понад 20 опозиціонерів. Деяким уже присудили серйозні терміни — до чотирьох років позбавлення волі. Частина людей перебуває у розшуку й переховується. І очевидно, що після виборів ситуація в державі погіршилася. Зачинені усі західноєвропейські центри, закрито місію ОБСЄ, не працює представництво Єврокомісії. Відбувається зміцнення русифікаційного напряму, політика етноциду посилюється: заборонено всі білоруськомовні музичні гурти. Натомість ми бачимо тріумф російської бюрократії — підписано угоду про Єдиний економічний простір із Росією, Митний союз. Паралельно ведеться будівництво російської експериментальної атомної станції, що викликає серйозний спротив у населення...
Моя версія: у цих подіях найбільше зацікавлена Москва. Лукашенка, образно кажучи, беруть за зябра. Росія демонструє: «Білорусь — наша». Звісно, не можна відкидати й вірогідність того, що теракт організували самі білоруські спецслужби. І це буде видно по тому, якою мірою затискатимуть і добиватимуть білоруську опозицію.
— Є ще версія, яку активно обговорюють в інтернеті: мовляв, теракт організований білоруськими спецслужбами, аби відвернути увагу населення від економічного колапсу.
— Ситуація у нас і справді нервозна: такої економічної кризи Білорусь ще не переживала. Лукашенко під вибори брав кредити в Росії, Китаю і має тепер відповідні наслідки. Населення панікує: люди стають у черги о 6–й ранку, щоб купити 100 доларів. Пройшла чутка, що в кілька разів подорожчають авто, і всі кинулися переганяти іномарки з–за кордону. Звісно, люди не задоволені ситуацією в державі.
Але хоча в мене немає підстав виправдовувати нинішній режим Білорусі, дуже не хочеться вірити, що влада могла піти на свідомий теракт, такий злочин проти власного народу.
— Одначе, з опозицією білоруська влада не дуже церемониться. Не боїтеся, що на вас, незручних режиму людей, намагатимуться повісити цей вибух?
— Не сумніваюся, що це буде черговий привід для зачисток. Уже зараз ми бачимо коментарі білоруського телебачення і натяки: мовляв, ми ж попереджали вас про опозиційних негідників. Після схожих подій трирічної давнини, коли в результаті вибуху на День незалежності (3 липня 2008 року. — Ред.) постраждало близько 40 людей, усіх більш–менш боєздатних молодих лідерів опозиції пропустили через жорна КДБ — затримували, знімали відбитки пальців, чинили тиск, обмежували виїзд, проводили обшуки. Забирали комп’ютери, літературу. А якщо, не дай Боже, щось знаходили українською мовою, то це класифікувалося мало не як міжнародний тероризм.
Я пройшов через це особисто. Після обшуку в моїх батьків у мами стався серцевий напад. У моєму будинку в пошуках свідків спеціально обійшли два під’їзди й усім повідомили, що я проходжу в справі про вибух. Особливо переживала моя дружина, яка працювала в гімназії, де вчилися постраждалі діти.
Мене тоді затримали — кілька діб я провів у ізоляторі КДБ. Потім відпустили під підписку про невиїзд. Але тотальний контроль не припинявся — не було можливості влаштуватися на роботу навіть вантажником! Приходжу до роботодавця, а через кілька хвилин з’являється офіцер КДБ і розпитує: «А що Сергій Висоцький тут робив?».
— Цього разу особисто до вас прискіпатися буде важко, адже під час вибуху ви були в Україні...
— У цьому мені справді пощастило, інакше мене б уже вочевидь затримали й звинуватили. Тепер же спецслужбам буде складно щось «пришити».
Та я боюся гіршого: аби не почали нові страшні атаки, щоб остаточно залякати людей і зробити Лукашенка ще більш залежним. Після вибухів 2008 року репресії тривали доти, доки слід не вивів на Росію. Після цього справу зразу зам’яли. Але нинішній вибух у метро — серйозніший злочин.
Тому важливо, аби світова громадськість (і Україна також) пильно стежила за цією ситуацією. Бо ж там, у метро, не просто підірвали невинних людей — там підірвали Білорусь. І це може відкрити нову сторінку — боюся, ще більш страшну для нашої країни. Розумієте, Білорусь пройшла й стадію оксамитового, і стадію суворого авторитаризму, зараз у нас тоталітаризм. Постає питання: що буде далі?
— Які загалом зараз настрої у білорусів?
— Ситуацію в державі доведено до абсурду. Наприклад, під час святкування Дня волі 25 березня спецслужби влаштували справжні лови: КДБ міг затримати людину тільки за те, що вона йшла центром міста з пакетом у руках — а раптом там якийсь стяг, листівки чи щось серйозніше? Спецназівців тисячами нагнали у двори центру міста, було заарештовано більше 60 людей.
Тому протест у суспільстві назріває, і це дуже помітно. Водночас ніколи в Білорусі ще не було таких патріотичних настроїв. На чому «виїхав» Лукашенко під час виборів? На патріотичних гаслах на кшталт: «Білорусь — друга Швейцарія, незалежна від Росії та Заходу, міцна економіка, інвестиції, незалежність». Це потім він забував про обіцянки. Але білоруси тепер бояться. Не тільки Лукашенка — вони бояться втратити державність.
— До чого з огляду на все це готується білоруська опозиція? Зокрема, ваша політсила?
— Варто розмежовувати «офіційну» і народну опозицію, до якої ми належимо. Ми готуємося до боротьби за незалежність Білорусі. Бо всі страшні дзвіночки нічого доброго не віщують. Зараз чимало опозиціонерів почне говорити, що Лукашенко винен. Та фактор Лукашенка тут не єдиний. У нас під час президентських виборів чотири кандидати від опозиції закликали за союз із Росією. І з нею, мовляв, у Європу. Геніально! І чим вони кращі від Лукашенка?
Зрозуміло, що ми не підтримували таких кандидатів. Проблема ж не в Лукашенкові, а в тому, щоб розірвати пуповину колоніальної залежності від Росії, щоб Білорусь нарешті отримала національну свободу. І демократизацію Білорусі не можна розглядати без національно–визвольного руху. Це самообман. Тому ми представляємо саме ту частину опозиції, яка ставить перед собою мету — формування нової політичної еліти, національної, білоруської.
— Виходить, у вас та сама проблема, що й у нас: народ не задоволений владою, але не в захваті й від опозиції...
— Так і є. Крім того, слід враховувати, що Лукашенко всі ці роки свідомо нищив національно свідомі структури в Білорусі — розкололи, роздавили, позбавили реєстрації. Із національно–демократичних партій залишилася насправді хіба що тільки наша партія, яка не може зареєструватися. Але ми принаймні є уособленням ідейності, маємо певну дієздатність.
До наших ліберальних опозиціонерів є багато питань. Не секрет, що на їхню підтримку виділяються величезні ресурси. США щороку надає по 40 мільйонів доларів — це офіційна інформація. За такої підтримки можна було зробити вже три демократичні революції! Але нічого не відбувається: у наших опозиціонерів немає навіть штабів, не можуть вони організувати й охорону демонстрацій, щоб не допустити бійні. Крім того, очевидні прояви корупції — деякі опозиціонери, наприклад, мають шикарні джипи. Народ же все бачить і запитує: звідки гроші?
Як можна було допустити, що в офіційній опозиції фактично немає білоруських патріотів, не задіяні у діалозі достойні представники духовенства, письменники, дисиденти — еліта, яка є підмурівком будь–якої нації. Тому й маємо таку ситуацію. А неповага до політичної еліти в народі обіцяє серйозні потрясіння для країни.
39 років, одружений.
Народився в Мінську. Закінчив факультет історії та політології Мінського педуніверситету.
БПС заснував 1994 р., разом із партійцями брав участь у багатьох опозиційних акціях. Висоцький, за його словами, переміг на виборах до Верховної Ради Білорусі в 1996 р., але Лукашенко анулював результати голосування.
У 2000 р. партія пережила серйозний розкол (Висоцького виключили з її лав), а в 2003 р. оголосила про самоліквідацію. Однак крило Висоцького продовжує активну діяльність БПС на нелегальних засадах.
Сергій Висоцький — активіст Помаранчевої революції в Україні. Своїми українськими побратимами «свободівці» називають УНА–УНСО, УНП і КУН.
Російські активісти активно вивчають «матбазу» масових протистоянь із правоохоронцями: щити, балаклави, коктейлі Молотова... За прикладами, благо, далеко ходити не треба: поряд, якихось шість сотень кілометрів, — Україна, де досвідчені товариші покажуть, навчать, передадуть досвід. >>
Лідер партії «Зміна» (Zmiana) Матеуш Піскорський не знав, що його партію фінансували російські спецслужби — така лінія захисту польського політика, заарештованого у Польщі за шпигунство та поширення антиукраїнських настроїв. Прокуратура і Агенція внутрішньої безпеки стверджують, що все було саме навпаки. >>
На тлі низького безробіття та великої кількості вакансій чеський уряд започаткував нову державну програму запрошення іноземних фахівців, повідомляє «Радіо «Свобода». Ідеться передусім про кваліфіковану робочу силу, яка зможе закрити прогалини на чеському ринку праці, а головним джерелом таких фахівців чехи бачать Україну. >>
Міністри фінансів країн єврозони та представники Міжнародного валютного фонду після 11-годинних переговорів у Брюсселі домовилися вчора про новий транш допомоги для Греції в 11,5 млрд. доларів (10,3 млрд. євро) та реструктуризацію боргу, повідомляє Бі-Бі-Сі. >>
