Півмільйона за накази Шухевича

Невідомі продавці виставили на інтернет–аукціон 3,5 тисячі сторінок документів про Українську Повстанську Армію. За шість наказів головнокомандувача Романа Шухевича, звіти про діяльність організації тощо анонімні продавці правлять 500 тисяч гривень. Поки держава жодним чином не відреагувала на цей кричущий факт. За словами директора львівського Національного музею «Тюрма на Лонцького» Руслана Забілого, папери потрапили до рук «чорних археологів», які проводили розкопки у пошуках артефактів часів Другої світової війни. І в цивілізованих країнах саме влада і правоохоронці мали б першими відреагувати на «пропозицію» продавців: «Архів містить як знані, так і досі не опубліковані відомості. Чогось принципово нового в них немає, втім у питанні діяльності УПА для істориків є важливим кожен збережений iз тих часів документ», — наголошує директор музею.

Руслан Забілий розповідає, що вже зустрічався з продавцями чи їхніми посередниками. Утім добровільно передавати до державних фондів знайдені цінності ті наміру не мають, а дер­жава, в свою чергу, не володіє повною мірою правовими механізмами, які б могли повернути документи на зберігання. «Приміром, за кордоном існує практика, коли якийсь iз музеїв просить меценатів викупити для нього цінні документи. Можливий і інший варіант — коли ті, хто знайшов, роблять копії і виставляють у відкритому доступі для суспільства знайдений архів. Однак у нас це питання швидше морально–етичного характеру. І, на превеликий жаль, першочерговою метою продавців є саме нажива. Що можна сказати зі стовідсотковою впевненістю — кожен український музей волів би мати у своїй колекції ці папери. Утім нині надбання ризикує потрапити до приватної колекції, так і не ставши загальнодоступним для українських громадян», — каже Руслан Забілий.

«Безумовно, першою мала б відреагувати на таке оголошення саме держава, зокрема ті органи, які опікуються архівами. Попри те, що їхній зміст мені невідомий, переконаний: документи такого характеру не можуть бути неважливими для держави, — додає у коментарі «УМ» учений секретар Інституту історії НАН України Олександр Рубльов. — У нас є положення про національні архівні фонди, які регулюють ці питання. І саме Державний комітет архівів, очолюваний Ольгою Гінзбург, мав би в числі перших виявити зацікавленість ними». Утім в Держкомархіві, куди «УМ» звернулася з проханням оцінити історичну вагу запропонованих на аукціон документів, не знайшлося посадовця, який згодився б це коментувати.

«Ситуація стандартна: держава нібито й зацікавлена, але цього замало — потрібна зацікавленість і у верхніх ешелонах влади, а її немає, — додає Олександр Рубльов. — Один iз варіантів — оскільки в законодавстві це питання чітко не прописано, держава могла б викупити історичні документи. Однак, як відомо, гуманітарна сфера фінансується за залишковим принципом, тому грошей традиційно немає. Інша справа, якби при владі дійсно були люди, які зацікавлені і вболівають за Україну. На жаль, доводиться констатувати, що в кращому випадку архіви потраплять до приватної колекції. У гіршому, не виключаю, ними може зацікавитися Федеральна служба безпеки Росії, де кошти на їх придбання відшукають дуже швидко. А мета у російських спецслужб може бути лише одна — вилучити з обігу документи, які б могли ще більше розкрити діяльність УПА».