Окупанти «на привалі»

До святкування визволення міста від фашистських загарбників владна верхівка Одеси підійшла з усією відповідальністю. Відсвяткували яскраво, грандіозно, масштабно — як і належить місту–герою. Зокрема, до свята одесити підготували міжнародний військово–історичний фестиваль «За рідну Одесу», в рамках якого провели масштабну реконструкцію визволення Південної Пальміри. Свято вдалося б на славу, якби не казус. У переддень свята з ініціативи одеської влади у найбільш людних місцях Одеси — на зупинках громадського транспорту — з’явилися плакати на визвольну тематику, увінчані орденом «За відвагу». Як помітили уважні одесити, на цих плакатах поряд зі світлинами радянських воїнів–визволителів красуються знімки, датовані 1941 роком, із зображенням румунських окупантів.

На фото, яке можна знайти у мережі iнтернет та в історичних книгах, присвячених окупаційному періоду Одеси, румуни влаштувалися на відпочинок на Приморському бульварі після вдало проведеної операції із захоплення Чорноморського порту. У місцевому управлінні реклами, з безпосереднього дозволу якого й було розміщено скандальні бігборди, ситуацію коментувати відмовилися.

До речі, незадовго до появи цих не зовсім звичайних фотоколажів на вулицях міста одеський міський голова Олексій Костусєв пообіцяв здивувати земляків новоствореною соціальною рекламою, що, за задумом, мала б віддати шану славетному подвигу 35 одеських ветеранів, які ще живi, та водночас підкріпити статус міста–героя. Щонайменше ефекту здивування та легкого фурору меру Одеси досягти справді вдалося. Зокрема, представників наукової еліти такий факт наштовхнув на роздуми–сумніви, чи не загрався, бува, новий градоначальник «у владу», намагаючись у будь–який спосіб довести всім і кожному, що він і його команда набагато результативніше та більш показово працюють на благо рідного міста, аніж це вдавалось попереднику Едуарду Гурвіцу. На думку представників одеської інтелігенції, у своєму фанатичному прагненні будь–що «переплюнути» Гурвіца новий мер зовсім забув про те, що зараз обличчя міста — це він. А не примари попередньої влади, з якими Костусєв бореться, не звертаючи уваги на дрібниці, з котрих дійсно вимальовується загальна картина компетентності керівника і його здатності до головування в місті–герої.