Слава з піску

08.04.2011
Слава з піску

Ксенія Симонова і її робота з піску. (Фото з сайту tema.in.ua)

Потішивши себе, канал і глядачів участю у телевізійних проектах, більшість учасників продовжує жити своїм звичним життям. Ксенію Симонову з Євпаторії, яка перемогла у першому сезоні талант–шоу «Україна має талант», дехто ставить в один ряд iз футболістом Андрієм Шевченком та братами–боксерами Кличками, завдяки яким Україну знають у світі. 25–річна кримчанка, за освітою психолог і художник, дивує світ своїми малюнками на піску, які у режимі реального часу перетворюються на анімаційні фільми на задану тему.

 

— Ксеніє, що визначного сталося у вашому житті після перемоги у телевізійному конкурсі «Україна має талант» майже півтора року тому?

— Мене неодноразово запрошували для показу пісочної анімації за кордон. Відразу після перемоги у телеконкурсі на запрошення президента Мальти я брала участь в ініційованому ним же 24–годинному телемарафоні, під час якого збирали кошти на лікування онкохворих. Була вражена тим, що острівне населення — лише 400 тисяч — за такий короткий термін змогло зібрати доброчинних 2,5 млн євро. У Казахстані на святкуванні річниці Астани робила картини з піску кожному з 12 високопоставлених гостей з України, Росії, Китаю, інших країн. Організатори свята не знали, що я працюю у темряві, і призначили презентацію моїх робіт, починаючи з 18.00, а темніло о 21–й. Тому довелося під мене коригувати не лише виступи творчих учасників святкового дійства, а й президентів і королів. У День Перемоги працювала у Лондоні в Альберт Холі, де зібралися члени британської королівської родини. Дякуючи умовам життя, англійські 95–річні ветерани Другої світової війни виглядають, як наші учасники тих подій, яким лише 75–80. За співвітчизників прикро. У Гданську, де була на святкуванні Дня Солідарності, відкрила для себе красу цього міста. Я не знала, що може бути так красиво так близько. Тепер, коли хтось із друзів запитує, де недалеко від України можна гарно відпочити, я не вагаючись кажу: у Гданську. Ще була у Гонконзі, Сіднеї... Графік моїх виступів розписаний на півроку вперед.

— Складається враження, що ви працюєте лише за кордоном. На вітчизняному телебаченні після СТБ ваші роботи з’явилися, здається, лише на ТРК «Україна» у «Телезірці».

— В Україні було теж багато проектів. Приміром, за допомогою роликів пісочної анімації ми тричі збирали гроші на лікування дітей. На жаль, двох маленьких хворих, яким ми допомагали, уже немає. Я щаслива, що успішним стало лікування Насті Ольховської.

Горда тим, що долучилася до промо України у рамках підготовки до Євро 2012. Ще з листопада минулого року у кількох зарубіжних країнах показують мої промо–ролики «Зустрінемося в Україні». Друга подача буде про футбол — ми вже її відзняли.

— Деталізуйте для непосвячених, як ви творите анімацію з піску.

— Технічно це робити наче не надто складно: я у темряві руками створюю картину з піску на склі, а зверху простішим чи складнішим апаратом процес знімають і проектують на екран. Це складно робити у заданий проміжок часу. Для роботи на тему Дня Перемоги, яку показували у фіналі проекту «Україна має талант», був заданий жорсткий тайм–код. Мій задум я втілювала спочатку за 20 хвилин. Потім тренувалася по 6 годин на добу — і вклалася у 8 хвилин. У роботі я — класичний художник, не можу працювати без ескізів. Усі мої задуми від початку довші, а в процесі щоденних тренувань я стискаю час. Не досліджувала, але за кордоном мене називали пісочним художником, що працює найшвидше. Взагалі, вважаю, що головне у моїх роботах — не пісок. Я працюю лише над темами, які пропустила через себе. Чому плачуть ті, хто дивиться мою роботу про Другу світову війну? Бо я намагалася передати трагедію євпаторійської Красної Горки, де було розстріляно більше 12 тисяч місцевих мешканців.

— Скільки людей входить у вашу робочу групу?

— Штат, за винятком мене, повністю чоловічий: мій продюсер — мій чоловік, Ігор Паскарь, і ще троє людей з охоронцем–водієм включно. Нещодавно до роботи долучилися дуже цікаві музиканти та актори. Тож нинішня творча команда — більше 10 чоловік.

— Вибачте за нескромне запитання, але як ви використали призових 1 млн. гривень, які отримали як переможець шоу «Україна має талант»?

— Про гроші я не говорю. Я добре заробляю. І якби не виграла у телевізійному конкурсі, думаю, упродовж деякого часу заробила б ці гроші. Хоча, звичайно, моїй популярності дуже посприяв той, хто виклав у «Ютубі» перше відео моєї роботи — «Завжди поряд» чи, як її назвав один із суддів проекту «Україна має талант» Ігор Кондратюк, «Реквієм з піску». За останньою назвою її знає весь світ.

— Вас запросили на зйомки одного з останніх випусків «Шоу Опри Вінфрі». Ви погодилися взяти в ньому участь?

— Чи поїду в Америку — ще не визначилася. Я не можу проігнорувати запрошення, яке надійшло раніше. Можливо, візьму участь у програмі Опри через відеозвернення.

 

ДО РЕЧІ

Піти, не зникаючи з екрана

Про закриття одного з найвідоміших у світі «Шоу Опри Вінфрі» його ведуча оголосила ще наприкінці 2009 року. Хоча подібні заяви лунали, починаючи з 1997–го, сумнівів щодо анонсованого на 9 вересня нинішнього року останнього випуску телепрограми не залишається.

Нині «Шоу Опри Вінфрі» транслюють 215 каналів у США та ще 147 — в інших країнах світу. А починалося все з низькорейтингового чиказького ток–шоу AM Chicago, яке виходило на місцевому каналі WLS–TV. 29–річна темношкіра Опра, яка до того у Нешвілі та Балтиморі працювала диктором новиннєвих програм, а потім ведучою ток–шоу, дебютувала у новому для себе проекті у 1983 році. З приходом нової ведучої уже через кілька місяців рейтинги раніше дуже посередньої програми почали стрімко зростати. А 8 вересня 1986 року зі зміненою назвою — «Шоу Опри Вінфрі» вона почала виходити на загальнонаціональному каналі. Уже у 1990 році Вінфрі заснувала власну компанію Harpo Productions (перше слово — ім’я Опри, написано з кінця), що згодом перетворилася у холдинг, у структуру якого входять також радіокомпанія та кіностудія.

57–річній Опрі Вінфрі належать титули найвпливовішої жінки у телеіндустрії та найвисокооплачуванішої жінки в американському шоу–бізнесі. Видавництво The Fortune включило Опру у список десяти найвпливовіших бізнес–леді світу. Її заробітки у рік становлять 275 мільйонів доларів, а загальні статки — більше 2,3 мільярда доларів.

Ще 2008 року було озвучено плани про створення кабельного каналу The Oprah Winfrey Network, який у січні нинішнього уже з’явився в ефірі. OWN — це спільний проект Опри Вінфрі та Discovery Communications, який в американських кабельних мережах зайняв місце телеканала Discovery Health. Опра Вінфрі буде в ефірі нового телеканалу не менше 70 годин у рік. Його глядачі уже долучилися до перегляду документального серіалу про Опру. Восени на OWN стартує нове щотижневе шоу Oprah’s Next Chapter.

До речі, експерти вважають, що рішення про перехід Опри Вінфрі у кабельні мережі базується на переконанні, що вже минули часи розквіту загальнодоступних каналів, основним джерелом прибутку яких є реклама. Кабельне ж телебачення живе не лише з реклами, а й на кошти абонплати, — і це робить його економічно привабливішим.

  • Сашко Лірник: Казку пропускаю через себе...

    Хто не знає Сашка Лірника? Виявляється, є такі. Та з кожним новим днем незнайків стає все менше: то книга з Лірниковими казками до рук потрапить, то диск хтось перепише й дасть послухати, то на телебаченні Лірникову вечірню казочку тато з мамою увімкнуть. Казкар постійно спілкується з читачами, слухачами й глядачами, їздить з волонтерською місією на Донбас, а також за кордон, до українців діаспори. >>

  • Розкадровані мандри

    Професійна мандрівниця Ольга Котлицька цього тижня у Києві збирає друзів, щоб нагадати: телепроекту про подорожі, автором і ведучою якого вона є, уже 20. Спочатку був «На перший погляд», потім він трансформувався у «Не перший погляд». >>

  • Сміятися з леді-боса

    Навіть якщо комедії не ваш улюблений кіножанр, варто подивитися на неперевершений талант однієї з найсмішніших сучасних коміків — американської акторки Меліси Маккарті у новій стрічці «Леді бос», що цього тижня виходить у прокат в Україні. >>

  • «За мною там Непал, Гімалаї сумують»

    Телеведучий Дмитро Комаров на каналі «1+1» показав Камбоджу, Індію, Кубу, Болівію та інші країни такими, як ніхто не здогадувався. Він «вивертає» світ і показує його з вражаючих сторін. У кабінеті Дмитра в офісі «Плюсів», де ми ведемо розмову, ніби зібрані шматочки екзотичних країн, у деталях. >>

  • У новинах немає змоги «погратися»

    Упродовж останніх років вибагливі телеглядачі, які цінують свій час, усе частіше відмовляються від перегляду ефірів так званих великих каналів, де навіть у новиннєвих блоках орієнтуються на «інформацію розваг» — інфотеймент. >>

  • Провокатори з мікрофонами

    У Донецьк прибула група з 20 представників російських ЗМІ, перед якими поставлено завдання «фіксації обстрілів мирного населення українськими військовими», а також «консультацій» з організації провокацій, — повідомили в групі «Інформаційний спротив». >>