Лех та Марія Качинські.
10 квітня 2010 року о 10:41 за місцевим часом польський літак Ту–154, на борту якого перебували президент Лех Качинський iз дружиною Марією, представники уряду та парламенту Польщі, вся армійська верхівка, громадські та церковні діячі — загалом 96 осіб — заходив на посадку в аеропорту Смоленська. Представницька делегація летіла до Росії з особливою місією: вшанувати пам’ять жертв Катинської трагедії — 22 тисяч поляків, розстріляних енкаведистами в лісі під селом Катинь навесні 1940 року. Проте склалося так, що того дня Польща була змушена молитися за новi жертви катинського лісу. В умовах густого туману й майже нульової видимості президентський літак, приземляючись, зачепив крилом дерево, завалився на бік і розбився. З 89 пасажирів та семи членів екіпажу не вижив ніхто.
Це був шок не лише для Польщі. У світі ще не ставалося катастрофи, яка б в одну мить забрала стількох представників національної еліти.
Минув цілий рік, а розслідування цієї авіакатастрофи досі не завершено. Міждержавний авіаційний комітет (який насправді був не стільки «міждержавним», скільки російським) поклав відповідальність за трагедію на пілотів президентського літака. У Польщі неохоче миряться з цим висновком. Мешканці країни вважають, що російські диспетчери не надали пілотам достатньо інформації при заході на посадку. Польські правоохоронці проводять власне розслідування. Проте один із ключових висновків вони вже оприлюднили: ця аварія не була цілеспрямованим убивством.
«Слідство повністю вичерпало можливості в одній iз версій — маємо на увазі версію замаху, — заявив минулого тижня на прес–конференції генеральний прокурор Польщі Анджей Серемет. — Працівники прокуратури не знайшли жодних доказів, які могли б підтвердити цю версію. Окрім того, не існує жодних підстав, які спонукали б нас надалі вивчати цю гіпотезу». За словами прокурора, слідство далі працює над іншими версіями.
Позавчора Росія передала Польщі чергову низку матеріалів, пов’язаних зі Смоленською трагедією: копії записів «чорних скриньок», допитів свідків і оглядів місця авіакатастрофи — загалом 14 томів справи.
Брат загиблого президента Ярослав Качинський назвав висновки прокуратури передчасними. «Висновок можна було б назвати обґрунтованим, якби було виконано хоча б якісь процесуальні дії, які могли стати підставою для виключення якоїсь версії. Але таких дій не було», — заявив Качинський, лідер опозиційної партії «Право і справедливість».
Пан Ярослав нарікає, що польська влада повністю передала слідство в руки Москви і досі не змогла отримати від Росії ані решток літака, ані «чорних скриньок». «Влада погодилася на поширення фальшивої інформації про причини трагедії. Російська сторона накинула світовій думці свою власну версію подій за фактичної бездіяльності польського уряду», — поскаржився Качинський.
Значно спокійніше до перипетій довкола слідства ставляться у правлячій партії «Громадянська платформа», яку представляють президент країни Броніслав Коморовський і прем’єр–міністр Дональд Туск. «Російське розслідування — лише частина справи. Це елемент пазлу, який є тільки фрагментом повної картини, — каже в коментарі «УМ» депутатка Сейму від «ГП» Малгожата Кідава–Блонська. — Дуже важливо провести ще й польське розслідування. Воно створить цілісне бачення, допоможе усунути недомовки». За словами пані Малгожати, кожна країна намагається відстояти свою точку зору на ті події. «Розуміння не вистачає ані з російського боку, ані з польського, — зізнається Кідава–Блонська. — Але найправдоподібніше, що головна вина все–таки була за пілотами...»
Смоленська трагедія стала у Польщі фактором політичного протистояння. У перші дні місцевий істеблішмент проявив міцну і навіть зворушливу солідарність. Політики з конкуруючих таборів стояли пліч–о–пліч на поминальних заходах, забувши про суперечки й протиріччя. Прем’єр–міністр країни Дональд Туск, відвідуючи місце трагедії, пустив сльозу... Проте ця ідилія тривала недовго. В країні почалася президентська виборча кампанія, і політики поринули в боротьбу, використовуючи й «аргумент Смоленська». Загибель брата додала популярності Ярославу Качинському, проте на виборах переміг Броніслав Коморовський.
Опоненти обурюються, що партія Качинського досі намагається використовувати минулорічну трагедію для нарощення власної популярності. Ярослав чіпляється за будь–який привід, щоб дошкулити своїм опонентам.
Суперечка наблизилася до точки кипіння у січні, коли в польському Сеймі проходило надзвичайне засідання, присвячене висновкам Міждержавного авіаційного комітету. Тоді опозиціонер Качинський закинув прем’єрові Туску, що той працює на користь Росії. «У скрутних і дуже важких часах бувало так, що ми втрачали волю, але не втрачали гідності. Під керівництвом Туска йдемо до того, що втратимо гідність, а невдовзі під загрозою опиниться й наша воля», — наголосив Качинський. У відповідь Туск попросив не вважати його «сином Сатани» й заявив, що він не хворий на манію величі та не претендує «на роль людини, яка діє якось індивідуально і грає на користь інших держав». Заяви про здачу слідства Росії глава уряду назвав проявом «або крайнього невігластва, або ж украй темних намірів».
Але на цьому полеміка не вщухла. На прес–конференції Ярослав Качинський звинуватив Дональда Туска в тому, що прем’єр теж причетний до загибелі польської делегації. «Поза дискусіями стоїть одне — це розділення польотів. У цьому винен Туск (нагадаємо, основні урочистості, в яких узяли участь прем’єр–міністри Польщі та Росії Дональд Туск і Володимир Путін, відбувалися у Катині 7 квітня, а взаємно «несимпатичний» російському керівництву президент Качинський полетів вшановувати 70–ті роковини Катинської трагедії на три дні пізніше. — Авт.). Тому він у моральному та політичному сенсі відповідає за те, що сталося, на його совісті — загибель цих 96 осіб — у моральному сенсі, а не кримінальному», — заявив лідер «ПіС».
Помірковано налаштовані політики визнають, що дискусія довкола катастрофи Ту–154 перейшла межу дозволеного й стала вульгарною. «Те, що відбувається в останні місяці, викликає занепокоєння. І, чесно кажучи, я з певним острахом чекаю на те, як мине ця річниця, — каже «УМ» Малгожата Кідава–Блонська. — Спочатку нам усім було дуже важко. Ми діяли згуртовано. А потім виявилося, що навіть такі трагедії можуть бути використані для політичних цілей. При цьому забувають про те, що хтось загинув, що треба шанувати пам’ять...»
У той день Мірослав Карас теж мав бути у Катині. Він працює кореспондентом Чеського громадського телебачення, планував робити репортаж із місця розстрілу польських офіцерів. «Уряд заготував два літаки: один — для офіційної делегації, інший — для журналістів. Я мав летіти тим другим, — розповідає «УМ» пан Карас. — Але склалося так, що мав редакційне завдання в Росії, тому приїхав туди трохи раніше, перед трагедією. Я був приголомшений цією подією! У неї неможливо було повірити! Серед осіб, які летіли тим літаком, було багато моїх знайомих, там були люди, із якими я говорив по телефону за кілька днів перед катастрофою, із кимось навіть бачився, робив інтерв’ю. Це настільки вражало, що я сів і заплакав».
Мірослав обурюється тим, що політики зробили трагедію знаряддям політичних ігрищ. Як іноземець, він може дивитися на суспільні процеси в Польщі збоку. І вважає, що після минулорічної трагедії польське суспільство змінилося. «Після того як розбився літак, серед поляків почали множитися радикальні думки. Якщо хтось затявся, що катастрофа літака була спланованою, то його неможливо було переконати. Ти питаєш: «Невже ви вірите, що Путін чи Медведєв могли особисто збити літак?» А людина — наче розумна з вигляду — відповідає: «Вірю. Ви ж знаєте, якою є російська влада», — розповідає журналіст.
За словами Мірослава Караса, який працює у Польщі 15 років, цей підхід перекинувся на інші теми, він став характерним для оцінки політичних подій. «Якщо люди повірили в «чорне», вони не хотіли чути про «біле» або хоча б про напівтони. Виборці стали вірити не в те, що говорять певні політики, а в те, ким вони є. Люди кажуть: «Якщо промовляє Качинський — я йому вірю, а якщо виступає Туск — то брехня. Незалежно від того, про що мова». Тут мало раціоналізму», — дивується Мірослав Карас.
Насамкінець — про вшанування жертв. Напередодні роковин у Польщі пожвавішали розмови про те, яким має бути пам’ятник на честь загиблих. Певні ідеї висловила, зокрема, центральна влада. «Президент (Коморовський) виношує ідею, щоб уламки літака по поверненні в Польщу стали ключовим елементом монумента», — заявив днями Дональд Туск.
Опозиція розкритикувала уряд за те, що він зазирає аж надто далеко. «Влада грає на кістках. Насамперед їм варто подбати про те, щоб уламки літака дослідили експерти», — вважають депутати з фракції «ПіС».
Окрім того, ідея президента не сподобалася деяким родичам загиблих. Вони вважають, що рештки загиблого Ту–154 не слід виставляти на публічний огляд. «Смоленська трагедія — це страшна подія. Не уявляю собі такого експонату», — каже Ізабелла Саріуш–Скомпська, дочка одного із загиблих.
Проте наразі виглядає так, що найважче — все–таки домогтися повернення уламків до Польщі. Росія хоча й ділиться матеріалами справи, та ключових доказів не передає...
* * *
10 квітня в Польщі відбудуться жалобні заходи: скорботні концерти, марші пам’яті, покладання вінків. Біля могили Леха та Марії Качинських, які поховані в підземеллі королівського замку в Кракові, знову буде людно. Будуть і політичні акції — куди ж без них? І молитви, молитви, молитви...
Одразу після авіакатастрофи під Смоленськом польська та світова преса охрестила її Другою Катинською трагедією. Однак згодом із польських ЗМІ це визначення зникло: трагедію «перейменували» у Смоленську. Як пояснили «УМ» високопоставлені співробітники посольства Польщі в Україні, сталося це не випадково. Катинська трагедія 1940 року — надзвичайно болісна тема для Польщі та для її відносин із Росією. Лише незадовго до 70–х роковин тих подій взаємини між Москвою та Варшавою нарешті почали налагоджуватися — Дональд Туск знайшов спільну мову з Володимиром Путіним, і в Кремлі навіть спромоглися на таке–сяке вибачення за розстріл польських офіцерів під Катинню, що раніше було немислимо. Тому після катастрофи президентського Ту–154, побоюючись, що алюзія на Катинську трагедію знову підточить ту волосину, на якій тримається російсько–польська «дружба», влада Польщі негласно попросила місцеву пресу уникати такого визначення.
Російські активісти активно вивчають «матбазу» масових протистоянь із правоохоронцями: щити, балаклави, коктейлі Молотова... За прикладами, благо, далеко ходити не треба: поряд, якихось шість сотень кілометрів, — Україна, де досвідчені товариші покажуть, навчать, передадуть досвід. >>
Лідер партії «Зміна» (Zmiana) Матеуш Піскорський не знав, що його партію фінансували російські спецслужби — така лінія захисту польського політика, заарештованого у Польщі за шпигунство та поширення антиукраїнських настроїв. Прокуратура і Агенція внутрішньої безпеки стверджують, що все було саме навпаки. >>
На тлі низького безробіття та великої кількості вакансій чеський уряд започаткував нову державну програму запрошення іноземних фахівців, повідомляє «Радіо «Свобода». Ідеться передусім про кваліфіковану робочу силу, яка зможе закрити прогалини на чеському ринку праці, а головним джерелом таких фахівців чехи бачать Україну. >>
Міністри фінансів країн єврозони та представники Міжнародного валютного фонду після 11-годинних переговорів у Брюсселі домовилися вчора про новий транш допомоги для Греції в 11,5 млрд. доларів (10,3 млрд. євро) та реструктуризацію боргу, повідомляє Бі-Бі-Сі. >>
