На площi тиран бронзоликий стоїть
І дивиться в «свiтле майбутнє».
Його береже, мов зiницi свої,
Недремлюча служба могутня.
Хоча до старого нема вороття,
Та й досi стоїть охорона.
Аж раптом — о Боже! — на тiм’я вождя
Вмостилася чорна ворона.
З презирством на стражiв згори погляда
І карка, немов напiдпитку.
Прогнали ворону, та от в чiм бiда —
Лишила на тiм’ї «вiзитку».
Шокована стража. І звiстка страшна
Летить в кабiнет генерала:
— Товаришу Перший! «ЧП» тут у нас:
Ворона вождя... зiпсувала!..
— Куди ж ви дивились, побив би вас грiм! —
І тупа начальник ногами.
І тим, хто у крiслах сидить угорi,
Схвильованi шле телеграми.
У цьому зв’язку засiдав кабiнет,
В парламентi — гострi дебати...
Схвалили: поставити там кулемет —
Ворон вiд вождя вiдганяти.
Пильнують вождя. Нарiкання, проте,
У пресi партiйнiй з’явились:
«Ганьба демократам! Над нашим вождем
Бандерiвцi знов поглумились!..»
Микола СЛЬОЗКО
Миколаїв