Учора у фестивальному центрі Вісбадена — кінотеатрі «Калігарі» (названий на честь знаменитого фільму Роберта Віне «Кабінет доктора Калігарі») відкрився одинадцятий кінофестиваль країн Центральної та Східної Європи. Рівно десять років тому відбувся перший такий форум, назва якого буквально означає «йти на схід». Не раз бували тут і українці, іноді навіть перемагали (Кіра Муратова, до прикладу, чи молодь наша у студентському конкурсі). Нині ж тільки двійко — киянка Олеся Бортняк і Григорій Когос із Чернівців — беруть участь у конкурсі проектів.
У фестивалю новий директор — Габі Бабіч. Вона змінила Клаудію Діллман, директора німецького кіноінституту у Франкфурті. Інститут продовжує патронувати фестиваль, просто вирішили оновити команду — десять літ минуло, ось що. Переможець конкурсної програми (у ній десять кінострічок) отримає головний приз «Золота лілія» і чек на десять тисяч євро. Навіть дві «лілії», бо ще є приз у номінації документального кіно. А всього покажуть 127 фільмів iз тридцяти країн — нічогенько, правда? Хоча не всі покази стрічок є прем’єрними.
У фестивальній програмі, як і завжди — чимало російських фільмів. Деякі вже відомі й бачені в Україні. Скажімо, «Овсянки» Олексія Федоровського, що отримали призи у самій Венеції. «Кочегар» Олексія Балабанова теж де тільки не показувався... Доволі титулованою є й картина «Дванадцяте літо» іншого росіянина — Павла Фаттахутдінова. Ну а фільм «Сибір. Монамур» Слави Росса нещодавно переміг у Ханти–Мансійську (там, як відомо, багаті люди влаштували фестивальні гони).
Фестиваль традиційно уважний до молодого покоління. У конкурсі студентських фільмів, як і завжди, представлено не країни, а кіношколи — цього разу з Лодзі, Тбілісі, Гамбурга, Касселя, Дармштадта, Майнца, Оффенбаха і Вісбадена. Два роки тому були тут і наші студенти — з кіноінституту імені І. Карпенка–Карого. До речі, поїхали тоді не з пустими руками, вигравши кілька призів. Цього разу когось зi студентів опризовлять на 4,5 тисячі євро.
Спеціальної ретроспективи удостоєний нині 76–рiчний чеський режисер Ян Шванкмайєр. Він тяжіє до сюрреалізму, напряму в мистецтві, якому господарі цього фестивалю, вочевидь, симпатизують. Не випадково ж дев’ять рокiв тому навіть провели ретроспективу та симпозіум, присвячений сюрреалізму в кіно. Тоді найвиразніше були презентовані українці — «Звенигорою» Довженка, «Тінями забутих предків» Сергія Параджанова, «Вечором на Івана Купала» Юрія Іллєнка...