Фани гурту «Мандри» мають привід для святкувань — на початку квітня має нарешті вийти альбом «Світ», на який чекали добрих три роки. Протягом цього часу гурт презентував розкішне відео на титульну пісню «Світ» та ще кілька симпатичних синглів з однією–двома піснями з майбутньої платівки. Тобто контур нової програми вимальовувався поступово, зберігаючи певну інтригу щодо решти матеріалу. Вже тоді було зрозуміло, що альбом «Світ» як цілісне явище відкриває нам новий, хоч і добре впізнаваний, гурт: змужнілий, по–філософськи заглиблений у суть речей і водночас такий же безпосередньо–вишуканий і мелодійний. Затримку із записом альбому фронтмен «Мандрів» пояснює наступним чином: «Коли ми записали першу половину альбому, щось сталося з комп’ютером — полетів хард–диск, і його неможливо було відновити. Тож усе записували заново. Натомість почали народжуватися нові пісні».

12 квітня у столичному Жовтневому палаці відбудеться поки що єдиний запланований в Україні концерт–презентація дебютної авторської платівки Джамали — For Every Heart, яка днями з’явилася у продажу. Новий альбом, за словами співачки, — підтримка вітчизняного виробника: над альбомом працювали в Україні саме українці.

Поки наші урядові та футбольні бонзи будують і приводять до ладу дороги, аеропорти, стадіони й інші важливі об’єкти майбутнього Чемпіонату Європи з футболу, Театр оперети до Євро–2012 уже підготувався. Останню прем’єру театру — романтичний мюзикл «Welcome to Ukraine, або Подорож у кохання», витриману у презентаційному стилі, так і хочеться назвати інтерактивним сувеніром для іноземців. Його, на жаль, не можна забрати з собою додому. Водночас цей сувенір не припадатиме пилом у когось удома, а враження не мають строку давності. Художній керівник Оперети Богдан Струтинський, представляючи проект, намагався оминати цей момент — мовляв, новою виставою, у першу чергу, прагнули відкрити Україну для українців, та ми будемо дуже раді, коли зайдуть до нас іноземці... Та хто ж йому після перегляду «Welcome to Ukraine, або Подорож у кохання» повірить?..

В історії українського мистецтва білих плям більше, ніж досліджених сторінок. І на перший погляд, життя і творчість самодіяльної художниці із села Богданівка на Київщині Катерини Білокур — втішний приклад осмисленої історії: понад 150 публікацій про її художній світ. Але коли співробітники видавництва «Родовід» минулого року готували альбом Катерини Білокур, то зіткнулися з проблемою: в яку «папку» покласти творчість художниці. Сьогодні вже ясно, що це не наївний живопис — більше того, спеціалісти схильні порівнювати її буйні квіткові композиції з традиціями голландського натюрморту, знаходити перегуки з мексиканським артом, вбачати паралелі з традиційним китайським живописом. До мистецького офіціозу її теж не зарахуєш, хоч вона i мала квиток Спілки художників України, серйозні прижиттєві виставки, і роботи купували музеї. Тож минулого тижня в Музеї Івана Гончара на «круглому столі» «unknown file: КАТЕРИНА БІЛОКУР» дослідники, музейники, люди, які знали художницю, проговорювали... зміст майбутньої книжки про мисткиню, яка збирається зі спогадів, інтерв’ю–рефлексій із українськими митцями (цей розділ готує журналіст і літературознавець Ірина Славінська), мистецтвознавчих статей, листів Катерини Білокур, архівних малюнків і листів, раніше ніде не оприлюднених. Текстова книга (її вихід планується на червень 2011 року) — це продовження проекту «КАТЕРИНА БІЛОКУР у двох книгах» видавництва «Родовід», перша, альбомна — «КАТЕРИНА БІЛОКУР: мистецька заповідь» — вийшла у 2010 році.