Не грішіть на природі

Зарозуміле людство в останнє півстоліття глумиться над матінкою природою, в якій волею Творця панував гармонійний порядок, з маніакальною впертістю. І горіти в геєні вогненній за це зухвальство доведеться не тільки директорам смердючих хімзаводів, власникам допотопних очисних споруд та іншим керівникам–кривдникам довкілля. Решта смертних теж навряд чи уникне спокути за дрібніші екологічні гріхи — кинуту в лісі порожню пластикову пляшку, отруйний дим від спаленого торішнього листя, невідрегульований двигун легковика, неекономні туалетні бачки та за десятки інших негуманних щодо природи вчинків.

Провідні науковці світу втомилися повторювати: якщо в найближчі 40—50 років людство не змінить свого ставлення до природи, в ній розпочнуться незворотні апокаліптичні процеси. Перестороги вчених активно підтримує церква. Чи встигне ця, найнаближеніша до Всевишнього, духовна інституція напоумити грішних землян — запитую керівника Бюро з питань екології Української греко–католицької церкви, професора морального богослов’я Івано–Франківської духовної академії Володимира Шеремету.

Проповідь ощадливості

— Однією з перших так чуттєво й, мабуть, вчасно на симптоми екологічної кризи в другій половині минулого століття відреагувала католицька церква, тісно пов’язуючи ці наслідки з моральним непорядком, який настає через утрату віри в Бога, — стверджує пан професор. — Папа Римський Павло VІ першим серед авторитетних духовних отців зробив застереження: якщо церква не відреагує на глобальні загрози, якщо на них не відреагує все людство, то ми наблизимося до самознищення. Цю тезу розвинув Іван Павло ІІ, якого взагалі називали «зеленим папою». У його першій енцикліці «Спаситель людини» наголошується на винятковій ролі церкви в порятунку створеної Богом природи. У листі Івана Павла ІІ з нагоди Дня миру 1990 року безвідповідальне ставлення до довкілля вже чітко окреслено як гріх, тобто порушення Божих заповідей, непослух його святій волі. «Екологічний гріх» занесено до категорії найважчих соціальних проступків, що перебувають в одному ряду з гріхом навмисного чоловіковбивства. Адже вже сьогодні жертвами забруднення природи стали мільйони людей. Руйнуючи довкілля, ми знищуємо власний дім, загрожуємо своєму здоров’ю, наражаємо на небезпеку ближніх та крадемо майбутнє у своїх дітей.

— Страх гріха і гнітюча перспектива самознищення — достатні аргументи для того, аби опам’ятати людство?

— Церква не має тих інструментів впливу, якими наділені органи державної влади, тому більше апелює до свідомості людини. Оскільки сьогодні понад 2 мільярди землян — близько третини людства — є християнами, то очевидно, що їхня віра, їхній світогляд та конкретний стиль життя можуть благотворно впливати на стан довкілля та майбутнє всього людства. Священнослужителі УГКЦ мають чіткі настанови щодо формування екологічної свідомості вірян. У своїх проповідях душпастирі регулярно наголошують на тому, що суттєва частина відповідальності за довкілля реалізується на рівні повсякденної поведінки людини. Ми на конкретних прикладах радимо, як раціональніше використовувати, приміром, технічні засоби, ощадливо витрачати ресурси та енергію, уникати надмірних відходів, які забруднюють довкілля.

— Маєте на увазі поради, подані на екологічному сайті УГКЦ? Там справді зібрано чимало цікавих і доступних рекомендацій водіям, господарям, май­страм. Як народилася ця ідея?

— Читаючи курс лекцій для студентів духовної академії, я почав шукати шляхи вирiшення щоденних екологічних проблем. З’ясувалося, в Україні немає серйозного екологічного порадника, написаного в популярній формі. Тоді я взяв відповідальність за цю прогалину на себе і, використовуючи зарубіжний досвід, спершу видав «Екологічний дороговказ» окремою книжечкою, а потім її електронний варіант розмістив на сайті. Там наведено багато прикладів розумного витрачання електроенергiї, тепла, води, пального тощо. Якщо кожна сім’я впродовж тижня зекономить хоча б один кіловат електроенергії та кілокалорію тепла, то лише в масштабах України збережемо колосальні ресурси і суттєво зменшимо антропогенне навантаження на рідну природу.

Із хрестом і лопатою

— Нині з вашої ініціативи відбувається екологічна акція «Зелений Великдень». Яка її мета?

— Просвітництво без дії, як відомо, не дає бажаних результатів, тому правдиве слово бажано поєднувати з добрим ділом. Великий піст, що передує Світлому Воскресінню Господньому, — сприятливий час для таких справ. Ми закликали всіх священиків разом із вірянами ретельно впорядкувати прицерковні території, цвинтарі, при потребі провести акції озеленення своїх населених пунктів, розчистити водойми, ліквідувати стихійні сміттєзвалища. Торік зі студентами–семінаристами та дівчатами–кахетянками ми прибирали заповідні території, зокрема Козачу долину, біля молодіжного християнського центру в Івано–Франківську посадили невеликий дендросад із двохсот дерев.

— Перед Великоднем галичани, за традицією, масово йдуть до сповіді. Священики цікавляться їхніми екологічними гріхами?

— Дуже добре запитання. Душпастирі повинні й на це звертати увагу. Тоді людина не тільки усвідомить свою провину перед Творцем довкілля, а й посадить дерево взамін зрубаного чи впорядкує берег потічка, компенсуючи хоча б таким чином раніше заподіяну природі шкоду. І старатиметься надалі не грішити.

— Чи знаходите взаємопорозуміння з іншими церквами щодо поліпшення екологічної ситуації в Україні?

— Робимо перші кроки назустріч одне одному. Найкраще це вдається 14 вересня, коли християни всього світу відзначають День Бога Творця за екуменічною ініціативою Вселенського патріарха Димитрія І, започаткованою в 1989 році на захист навколишнього середовища. Тоді в храмах різних конфесій проводяться подячні літургії, акафісти та молебні. Це — свято, а про екологічне благополуччя треба дбати щоденно.

ДУМКА З ПРИВОДУ

«Місія, яку виконує пан Шеремета, — надзвичайно важлива, бо в усьому цивілізованому світі, крім органів державної влади, за вирішення гострих екологічних проблем, вважаючи їх найбільшою сучасною загрозою, беруться церква та громадські організації, — каже «УМ» начальник державної екологічної інспекції в Івано–Франківській області Ігор Яківчук. — Я підтверджую, що духовенство нашого краю активно долучається до пропаганди здорового екологічного способу життя, бо до слова душпастира прислухаються навіть ті, хто вже мало на що зважає. У Великий піст заступитися за природу — особливо актуально. І не тільки для греко–католиків, а й для православних, представників інших конфесій, позаяк кожна релігія закликає берегти те, що створив Бог.