Зарозуміле людство в останнє півстоліття глумиться над матінкою природою, в якій волею Творця панував гармонійний порядок, з маніакальною впертістю. І горіти в геєні вогненній за це зухвальство доведеться не тільки директорам смердючих хімзаводів, власникам допотопних очисних споруд та іншим керівникам–кривдникам довкілля. Решта смертних теж навряд чи уникне спокути за дрібніші екологічні гріхи — кинуту в лісі порожню пластикову пляшку, отруйний дим від спаленого торішнього листя, невідрегульований двигун легковика, неекономні туалетні бачки та за десятки інших негуманних щодо природи вчинків.

Провідні науковці світу втомилися повторювати: якщо в найближчі 40—50 років людство не змінить свого ставлення до природи, в ній розпочнуться незворотні апокаліптичні процеси. Перестороги вчених активно підтримує церква. Чи встигне ця, найнаближеніша до Всевишнього, духовна інституція напоумити грішних землян — запитую керівника Бюро з питань екології Української греко–католицької церкви, професора морального богослов’я Івано–Франківської духовної академії Володимира Шеремету.