Війна: поза досвідом класики
Іще 2014-го рецензіями на воєнну прозу пішло гуляти камлання: «Де наші Ремарки і Гемінґвеї?». >>
Одна з робіт Володимира СОЛОНЬКА.
Якщо проблеми Росії — це дурні й дороги, то України — політики й пияки. Саме таке бачення сучасного стану в нашій державі задекларували українські художники у своїх роботах, що виставлені в галереї «Майстерня» Центрального будинку художника. В експозиції представлено роботи десяти відомих художників–карикатуристів, які публікувалися в журналі «Перець». Так, Анатолій Гайно створив цілу серію «Лавочка», присвячену «непросихаючим алкоголікам». Його колега Валерій Чмирьов, який також спеціалізується на цій темі, розказує: «Моя улюблена тема в мистецтві карикатури називається «мочеморди». Наприклад, ілюстрація до вислову «Ну ти, Миколо, й допився!» — тут не тільки наші вітчизняні зелені чортики обсіли пияка, а й зелені «літаючі блюдця» інших цивілізацій… Ще я представив для експозиції серію коміксів «Пацючі історії». Це алегорія: взаємовідносини між пацюками ілюструють стосунки сучасних людей. Приміром, пацюки на сирзаводі натякають на корумповану систему судочинства».
Продовження наболілого — у карикатурах Миколи Капусти: торговці на ринку складають із овочів слово «Ціна», а покупці коментують: «Ото ціни не складуть!..». Поряд малюнок, на якому чоловік жебрає із табличкою «Проголосую за будь–кого за 50 гривень». Усе це у підсумку вкладається у відомий першоквітневий слоган (відкриття виставки відбулося в День сміху) — «Перше квітня — брехня всесвітня»: багато карикатуристів проголошують тотальну недовіру до вітчизняних політиків. З цим погоджується художник Володимир Солонько, до слова, автор карикатур в «Україні молодій»: «Над нашою політичною ситуацією, звісно, посміятися можна. Ось новий анекдот: «Медведєв переводить стрілки годинника, а Янукович переводить стрілки на Юлю». До речі, одна з моїх найекзотичніших карикатур також була пов’язана з Януковичем. Щодо наповнення виставки, то серед представлених робіт мені найбільше подобаються ті, де показано, як людина малює, тобто — демонстрація техніки. От на роботах Андрія Саєнко бачимо комп’ютерну графіку. А я вважаю, що краще, коли карикатурист малює від руки. Яскравий приклад — малюнки Олександра Міхнушева. Тут «два в одному»: і чудове виконання, і смішні ідеї. Адже буває, коли хтось вміє тільки придумати, а хтось — тільки намалювати».
У рамках відкриття виставки також відбулося нагородження переможців конкурсу ім. Валерія Зелінського «Карикатура в українській пресі» за 2009 і 2010 роки. Цей єдиний в Україні конкурс засновано товариством художників–карикатуристів для визначення найкращих карикатур, опублікованих на сторінках періодичних видань. Золотий диплом 2009 року отримав Анатолій Василенко (він ще візуалізував Косю Вуханя й Кольку Колючку із «Лісової школи» Всеволода Нестайка), а переможцем 2010 року став Радна Сахалтуєв (відомий мультиплікатор, автор «Острова скарбів» та «Доктора Айболитя»).
Іще 2014-го рецензіями на воєнну прозу пішло гуляти камлання: «Де наші Ремарки і Гемінґвеї?». >>
Скасувати оголошення конкурсу на отримання премії від ЮНЕСКО із назвою «Міжнародна премія ЮНЕСКО-Росії імені Менделєєва з фундаментальних наук», закликає Національний музей історії України. >>
«Не можна стати людиною о сьомій, якщо ти не був нею до сьомої. Цей принцип діє щодо будь-якого часу доби». >>
Нещодавно видатну споруду архітектора Владислава Городецького — костел святого Миколая в Києві, яка постраждала від пожежі ще у вересні 2021 року і від російської атаки наприкінці 2024-го, — було офіційно передано римсько-католицькій парафії у безоплатне користування строком на 50 років. >>
«Чутливий наратор» — це назва 30-сторінкової промови Ольги Токарчук по врученні їй Нобелівської премії. >>
Державний реєстр розшукуваних культурних цінностей розпочав роботу в Україні, зокрема вже підготовлені понад 6 тисяч відповідних форм для внесення об’єктів до нього. >>