Мистецтво, що вижило. Твори з колекції родини Гриньових представляють у харківському «ЄрмолівЦентрі»
Харкову не звикати до контрастів, але сьогодні вони відчуваються особливо гостро. >>
Одна з робіт Володимира СОЛОНЬКА.
Якщо проблеми Росії — це дурні й дороги, то України — політики й пияки. Саме таке бачення сучасного стану в нашій державі задекларували українські художники у своїх роботах, що виставлені в галереї «Майстерня» Центрального будинку художника. В експозиції представлено роботи десяти відомих художників–карикатуристів, які публікувалися в журналі «Перець». Так, Анатолій Гайно створив цілу серію «Лавочка», присвячену «непросихаючим алкоголікам». Його колега Валерій Чмирьов, який також спеціалізується на цій темі, розказує: «Моя улюблена тема в мистецтві карикатури називається «мочеморди». Наприклад, ілюстрація до вислову «Ну ти, Миколо, й допився!» — тут не тільки наші вітчизняні зелені чортики обсіли пияка, а й зелені «літаючі блюдця» інших цивілізацій… Ще я представив для експозиції серію коміксів «Пацючі історії». Це алегорія: взаємовідносини між пацюками ілюструють стосунки сучасних людей. Приміром, пацюки на сирзаводі натякають на корумповану систему судочинства».
Продовження наболілого — у карикатурах Миколи Капусти: торговці на ринку складають із овочів слово «Ціна», а покупці коментують: «Ото ціни не складуть!..». Поряд малюнок, на якому чоловік жебрає із табличкою «Проголосую за будь–кого за 50 гривень». Усе це у підсумку вкладається у відомий першоквітневий слоган (відкриття виставки відбулося в День сміху) — «Перше квітня — брехня всесвітня»: багато карикатуристів проголошують тотальну недовіру до вітчизняних політиків. З цим погоджується художник Володимир Солонько, до слова, автор карикатур в «Україні молодій»: «Над нашою політичною ситуацією, звісно, посміятися можна. Ось новий анекдот: «Медведєв переводить стрілки годинника, а Янукович переводить стрілки на Юлю». До речі, одна з моїх найекзотичніших карикатур також була пов’язана з Януковичем. Щодо наповнення виставки, то серед представлених робіт мені найбільше подобаються ті, де показано, як людина малює, тобто — демонстрація техніки. От на роботах Андрія Саєнко бачимо комп’ютерну графіку. А я вважаю, що краще, коли карикатурист малює від руки. Яскравий приклад — малюнки Олександра Міхнушева. Тут «два в одному»: і чудове виконання, і смішні ідеї. Адже буває, коли хтось вміє тільки придумати, а хтось — тільки намалювати».
У рамках відкриття виставки також відбулося нагородження переможців конкурсу ім. Валерія Зелінського «Карикатура в українській пресі» за 2009 і 2010 роки. Цей єдиний в Україні конкурс засновано товариством художників–карикатуристів для визначення найкращих карикатур, опублікованих на сторінках періодичних видань. Золотий диплом 2009 року отримав Анатолій Василенко (він ще візуалізував Косю Вуханя й Кольку Колючку із «Лісової школи» Всеволода Нестайка), а переможцем 2010 року став Радна Сахалтуєв (відомий мультиплікатор, автор «Острова скарбів» та «Доктора Айболитя»).
Харкову не звикати до контрастів, але сьогодні вони відчуваються особливо гостро. >>
Серединою 2024-го видавництво «Віват» випустило дві прикметні книжки: «Слова і кулі» та «Діалоги про війну» — збірки інтерв’ю з відомими інтелектуалами задля осмислення нової реальності, у якій ми опинилися. >>
Чеськословацький проєкт з архітектури та дизайну Inspireli у співпраці з відомим харківським архітектором та реставратором Віктором Дворніковим оголосив конкурс на програму реставрації будинку по вулиці Полтавський шлях, 13/15. >>
У Києві Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка представив прем’єру вистави «Троянство» у постановці Давида Петросяна за драматургією Максима Курочкіна. >>
Зірка книжкової художниці Катерини Штанко зійшла іще в 1980-ті, вона тоді співпрацювала з найбільшими державними видавництвами «Веселка» та «Дніпро». >>
У Києві в партнерстві з урядами України, Польщі й Німеччини, з участю експертів з цих країн, а також Швеції та Литви, відбулася конференція Obmin «Стійка культура. >>