Біля дому криниченька, там смердюча водиченька

      Про цей «будинку жахів», що знаходиться в селищі Калинівка Васильківського району Київщини, «УМ» дізналася від його ж мешканців. Стомившись оббивати чиновницькі пороги, вони звернулися по допомогу в газету. Вже кілька років, розповідають вони, Головне управління колійного господарства Укрзалізниці «годує» їх обіцянками про благоустрій  будівлі. Адже їхній будинок, який знаходиться на балансі залізниці, не ремонтували  ні разу, хоча йому вже більше 30 років! Дах постійно протікає, ремонт під'їзду не робився зовсім. Скло у вікнах під'їзду побите, вхідні двері тримаються на чесному слові. Підхід до будинку після дощу через ями та вибоїни перетворюється на суцільну калюжу. Та, як розповіли мешканці цього «шикарного» будинку, це ще «квіточки», бо про каналізаційну мережу та водопровід вони тільки мріють. Єдине джерело постачання води — це колодязь, який викопано на відстані 15 метрів від залізничної колії. Періодичне перебування на відстої вантажних потягів на запасній колії призводить до стікання в грунт нафти, бензину, солярки, аміаку, мазуту, і це далеко не весь «букет» шкідливих речовин, які через грунт потрапляють у колодязь. Тому мешканці вже й не дивуються райдужним кільцям  на поверхні води, яка тхне бензином. Люди, котрі змушені пити цю воду, гірко жартують, що нею можна заправляти машини.

      Більшість мешканців цього восьмиквартирного будинку пропрацювали на залізниці майже все життя. Однак неодноразові звертання по допомогу до СЕС Південно-Західної залізниці поки що результатів не дали. Періодичне кидання в колодязь капсул з хлоркою аж ніяк не покращило якості води. А скільки ще протримається туалет, який давно перебуває в аварійному стані? І невже є нормальним у XXI столітті, що мешканці багатоквартирного будинку вранці перед роботою займають чергу в туалет? Поряд із туалетом знаходиться вигрібна яма зі сміттям та рідкими побутовими відходами, які не вивозять уже кілька років. Переповнюючись, вона розтікається смердючими струмками на доріжки від будинку до сараїв.

      За словами мешканців, вони звертались зі скаргами та проханнями до Державної адміністрації залізничного транспорту України, до керівництва Південно-Західної залізниці та до Головного колійного господарства Укрзалізниці. Отримували лише відповіді в письмовій формі, в яких їм обіцяли владнати питання з ремонтними роботами будинку та очищенням колодязя найближчим часом. Та все, що було зроблено, — це неякісно перекрито дах (внаслідок чого забилися димоходи та витяжки), закладено кількома цеглинами частину стіни в туалеті, який на той час майже розвалився. Також замість обіцяної залізобетонної огорожі збудували «кволенький тинок». А ще завезли трохи піску, присипавши вибоїни та ями при підході до будинку. Про інші обіцянки керівництво забуло... Теперішній відповідальний за ремонт будинку, заступник начальника дистанції колій з кадрів та соціальних питань Павло Науменко відповів кореспондентові «УМ», що квартири будинку вже 2 роки приватизовані мешканцями. Тож ремонт даху і туалету з боку колійного господарства — швидше, благодійність, ніж обов'язок. З колодязем пообіцяв розібратися, почистимо скоро, мовляв. І взагалі, протягом цього року будинок буде переведено на баланс одного з ЖЕКів Васильківського району.

      Та за словами тих же мешканців, у ЖЕК вони вже ходили, там їм і відповіли, що поки залізниця не «доведе до пуття» стан будинку — ЖЕК його під свою відповідальність не візьме. І скільки ще років триватиме це «ток-шоу» і пошуки крайнього — невідомо.