Велосипедисти на Малому Альстері в центрі Гамбурга: красиве і корисне.
У Гамбурзі — не тиждень і не місячник, а цілий рік благоустрою. У цьому місті — найбільшому в Європі з–поміж не–столиць — щодня відбуваються десятки акцій екологічної спрямованості.
Почався цей марафон 14 січня, коли головна площа Гамбурга Ратхаусмаркт перетворилася на унікальний танцмайданчик. Усякий, хто взяв участь у танцювальному конкурсі перед ратушею, мав нагоду відчути себе справжнім «енерджайзером»: кожен крок диво–сцена перетворювала на електроенергію, і доти, доки тривали танці, сяяла кольоровим світлом. Так мешканці Гамбурга зустрічали новий, зелений, рік свого міста.
На право першим здобути звання «Зеленої столиці Європи», запроваджене Єврокомісією минулого року, претендувало 35 міст. Після прискіпливого аналізу за багатьма параметрами журі обрало вісім фіналістів: Амстердам, Брістоль, Копенгаген, Фрібург, Мюнстер, Осло, Гамбург і Стокгольм. Абсолютних переможців виявилося два. Тому, за рішенням комісії, Стокгольм став «Зеленою столицею»–2010, а Гамбург перейняв естафету в 2011–му. Журналісти «УМ» побували в екологічній столиці цього року і побачили, що саме виборов німецький мегаполіс.
Портовий Гамбург — друге за розмірами місто Німеччини, розташоване на півночі країни. Цей мегаполіс із населенням 1,8 млн., майже заново відбудований після жахливих руйнувань ІІ Світової війни, відомий величезним ганзейським портом на каламутній річці Ельба та розгульною вулицею Реепербан. Але Гамбург знаний також і тим, що 40 відсотків території міста займають парки.
Годуючи лебедів за сто метрів від міської ратуші чи прогулюючись тінистими алеями парку на березі величезного озера під щебет найрізноманітніших птахів (загалом у Гамбурзі їх налічується 61 вид), розумієш мотиви Єврокомісії, яка надала Гамбургу статус «Зеленої столиці Європи» 2011 року.
Хоча насправді, обираючи місто, якому дістанеться ця почесна «фішка», європейські інспектори спільно з представниками екологічних організацій оцінюють не лише «зелену» зовнішність. По–перше, серед критеріїв — уже наявні досягнення міста–кандидата у боротьбі за чистоту повітря, зниження шумового рівня, збереження клімату. По–друге — відповідні плани на майбутнє. І, нарешті, готовність муніципальної влади якомога більше зробити з метою популяризації самої ідеї «Зеленої столиці». Гамбург — на провідних ролях за всіма цими показниками.
Чотири роки тому сенат міста ухвалив програму зниження викидів вуглекислого газу в атмосферу, згідно з якою до 2020 року їх обсяг планується скоротити на 40%, а до 2050–го — на 50%. Це нелегке завдання, адже для цього місту щороку треба знижувати кількість шкідливих викидів в атмосферу на 2 мільйони тонн. Проте поки що гамбурзьким індустріальним гігантам вдається досягти екологічних успіхів. Як свідчать дані відповідного моніторингу, за минулий рік викиди СО2 «з випередженням плану» було скорочено на 720 тисяч тонн. 330 тисяч із них «урізали» одинадцять найпотужніших підприємств, які добровільно взяли на себе зобов’язання сприяти покращенню екологічної ситуації в місті. Економію решти 390 тонн забезпечило виконання відповідних програм муніципальної влади. Обходяться вони недешево — щороку на провадження енергозберігаючих технологій та інші проекти, спрямовані на захист клімату, з міського бюджету виділяють 25 мільйонів євро. Але, каже гамбурзький сенатор з питань екології Герлінд Гунделах, «здоров’я» міста і, зрештою, всієї планети того варте.
Не лише екологи, які регулярно проводять відповідні заміри, а й мешканці Гамбурга констатують, що в місті дихається легко — повітря і справді з кожним роком стає чистішим. Цьому сприяє не лише програма зменшення промислових викидів, а й добре розвинена система громадського транспорту. У середньому від дому до найближчої зупинки пересічному гамбуржцеві доведеться пройти не більше 300 метрів. За таких обставин більшість городян не вважає за потрібне утримувати власний автомобіль. Тож якщо в середньому по Німеччині на тисячу мешканців припадає 541 авто, в Гамбурзі — 479.
Кілька разів на рік у місті оголошують «неділю без автомобіля» — громадський транспорт у такі дні безкоштовний, тому навіть автовласники воліють залишити свій «Фольксваген» або «Мерс» у гаражі і проїхатися до місця заміського пікніка автобусом.
Хоча ще більше задоволення й користі як для навколишнього середовища, так і для власного здоров’я принесе поїздка велосипедом — навіть як на звичну до такого транспорту, всуціль помережану велодоріжками Німеччину кількість «двоколісних коней» у Гамбурзі вражає. Уздовж кожного тротуару тягнеться смуга, відокремлена для велосипедистів, і пішоходу на неї краще не заступати — рух дуже жвавий.
У кого немає власного, той завжди може скористатися муніципальним «сітібайком». Орендувати ровер за кілька євро можна на якійсь із міських стоянок, а потім залишити його на такій самій у будь–якому районі міста.
Для того щоб влаштувати пікнік на природі, місцевим мешканцям зовсім не обов’язково виїздити за місто — зелених зон вистачає й у самому центрі Гамбурга. Навіть у похмурому районі найбільших у світі портових складів Шпайхерштадт (а гамбурзький порт на Ельбі — другий за розмірами в Європі після Роттердамського) віднедавна є чудове місце відпочинку: в рамках програми оновлення старого міста тут організували парково–набережну зону в середземноморському стилі — так звані Магелланові тераси й тераси Марко Поло. Трикімнатна квартира в такому районі з видом на порт і газоном під вікнами обійдеться щонайменше в півтора мільйона євро. Проте справді вибагливі багатії воліють жити в іншому елітному районі — на протилежному від центру міста березі озера Великий Альстер.
Насправді Альстер — це річка, яка в Гамбурзі впадає в Ельбу. На початку XVII сторіччя, під час зведення оборонних валів, річку загатили, внаслідок чого посеред міста утворилося два великі ставки: Ауссенальстер (Зовнiшнiй Альстер) і Бінненальстер, він же Кляйне (Внутрішній, або Малий).
Бінненальстер підходить до центральної площі Ратхаусмаркт, на якій стоїть зведена 1897 року ратуша в стилі неоренесанс. Туристи, які приїздять до Гамбурга, обов’язково фотографуються на її тлі, годуючи гусей та лебедів. Їх, а також качок та іншого водоплавного птаства і на Внутрiшньому, й на Зовнiшньому Альстерах — незліченні зграї. Зманіжені увагою публіки гуси–лебеді людей анітрохи не бояться. Навпаки: побачивши, що хтось підійшов до води, наввипередки кидаються випрошувати харч, чублячись одне з одним за кожну крихту.
Ауссенальстер, загальна площа якого становить 160 гектарів, досить мілкий — у найглибшому місці 2,5 метра. Але дуже широкий, тому впродовж теплого сезону між берегами курсують невеличкі пароплави. Для любителів вітрильного спорту на озері обладнано кілька яхтклубів, і в погожий день його широке плесо вкрите десятками білосніжних суденець.
Від Великого та Малого Альстера починається паркова зона, до якої входять Альстер–парк, парк Густава Малера, Старий ботанічний сад, Штерншанценпарк, Аптечний і Трояндовий сади, тропічна оранжерея, найбільший у Європі японський сад тощо — загалом 47 гектарів зелені, об’єднаних назвою Planten un Blomen («Рослини й квіти»). Загалом у Гамбурзі 1460 парків, у яких самих лише дерев росте близько 230 видів.
Про те, щоб якийсь із численних гамбурзьких сквериків вирубали заради будівництва елітної багатоповерхівки або торговельного центру, як це регулярно трапляється у колись «найзеленішому місті Європи» — Києві, тепер годі й думати. Хоча так було не завжди, і свого часу мешканцям Гамбурга довелося немало поборотися за збереження його «зелених легенів». У 1960–х роках міська влада замислила збудувати навколо Зовнiшнього Альстера грандіозний автобан, і лише спільними зусиллями городянам вдалося відстояти паркову зону.
Про те, яким нелегким був шлях Гамбурга від задимленого промислового центру ХІХ сторіччя до звання «Зеленої столиці», мешканці та гості міста мали нагоду дізнатися на виставці «Екологічна історія», яка з 9 по 27 лютого проходила в інформаційному павільйоні неподалік Центрального вокзалу. Серед цікавинок — розповідь про перші кроки до покращення міської атмосфери, зроблені ще на початку ХІХ сторіччя, коли Гамбург захопили війська Наполеона. На той час над містом стояв такий важкий дух, що, аби якось зарадити ситуації, французький комендант заборонив ховати багатих городян у церквах, як доти. У самих кірхах дихати після цього розпорядження й справді стало значно легше, проте на загальний стан повітря воно мало вплинуло — Гамбург буквально задихався в чаду численних заводів і фабрик. Тепер у це важко повірити.
Виставка, присвячена шляху Гамбурга до звання «Зеленої столиці Європи» — лише один із багатьох заходів, які відбуваються в місті в рамках «екологічного» року. І міська влада, й місцеві активісти підійшли до пропагування «зеленого способу життя» більш ніж відповідально. Тож аж до кінця року городян щодня закликатимуть на нові акції: від загальноміського свята зустрічі з вирію перелітних птахів до ярмарку ідей, на якому кожен охочий може висунути свої пропозиції щодо покращення охорони навколишнього середовища й виграти цінні призи.
У Гамбурзі налічується понад сто компаній, які займаються відновлювальними джерелами енергії: виробляють сонячні батареї, пропелери для вітряних електростанцій, біопаливо тощо. А концерн «Сіменс», який став одним зі спонсорів проекту «Зелена столиця–2011», у найближчому майбутньому сподівається пересадити гамбурзьких автомобілістів на електромобілі — починаючи з минулої осені, всі охочі можуть дізнатися про переваги такого транспорту й на власні очі побачити екологічно чисте авто в одному з найбільших торговельних центрів Гамбурга.
Чи не найслабшим місцем «Екологічної столиці–2011» є надмірна кількість побутових відходів. «Одразу видно, що ті європейські інспектори, які дали Гамбургу звання «Зеленої столиці», ніколи не сиділи на березі Ауссенальстера. Інакше б нам світило хіба що звання «головного європейського смітника»! — обурюється пенсіонер Ульріх Шнайдер, вигрібаючи з–під куща цілий оберемок пластикових пляшок. Гер Ульріх мешкає неподалік головних гамбурзьких озер і кілька разів на місяць, озброївшись гумовими рукавицями та поліетиленовим мішком, приходить сюди, щоб прибрати накидане екологічно несвідомими відпочивальниками сміття. Лає молодь: неподалік розташовано чимало університетів, і студенти полюбляють готуватися до іспиту чи просто релаксувати, валяючись на траві. Саме вони, на думку нашого співрозмовника, лінуються донести до урни пляшку чи пакет із–під чіпсів, воліючи пожбурити його у воду.
Купи порожніх пляшок у воді справді неприємно вражають, тим паче в Німеччині, яка здебільшого має дуже «чистий» імідж. І це при тому, що в кожному великому супермаркеті Гамбурга стоять спеціальні автомати для прийому пластикових пляшок та бляшанок із–під газованих напоїв — по 25 центів кожна (майже 3 грн. на наші гроші!). Скляну тару можна здати просто на касі.
Щороку мешканці Гамбурга викидають близько 610 тисяч тонн сміття. І за кількістю відходів на душу населення місто посідає перше місце в Німеччині — 339 кг на рік (у Берліні, скажімо, цей показник дорівнює 262 кг на людину, а в землі Баден–Вюртемберг— 143 кг). «Це все через погану систему сортування побутових відходів», — пояснює працівник міської служби прибирання Пауль Кер. За його словами, на відміну від більшості регіонів країни, в Гамбурзі ще донедавна не було окремих контейнерів для скла, паперу, пластику, органічних відходів тощо. Тому до сміття тут зараховували ті відходи, які в інших містах потрапляють у розряд вторинної сировини і йдуть на переробку.
Однак є надія, що невдовзі ситуація налагодиться. «За рішенням сенату Гамбурга, з 1 січня цього року кожен, хто сортуватиме відходи, платитиме за їх вивезення на кілька євро менше, ніж той, хто й надалі скидатиме все в одну купу», — каже Пауль.
А поки що мешканці Гамбурга знову всім миром вийшли в міські парки й сквери, щоб очистити рідне місто від сміття: із 25 березня по 3 квітня триває щорічний загальноміський «суботник». Минулого року на заклик муніципальної служби прибирання «Зробімо наше місто чистим!» відгукнулося 47 тисяч городян. Цього року, за попередніми оцінками, таких уже зараз значно більше — статус «Зеленої столиці» зобов’язує.
Російські активісти активно вивчають «матбазу» масових протистоянь із правоохоронцями: щити, балаклави, коктейлі Молотова... За прикладами, благо, далеко ходити не треба: поряд, якихось шість сотень кілометрів, — Україна, де досвідчені товариші покажуть, навчать, передадуть досвід. >>
Лідер партії «Зміна» (Zmiana) Матеуш Піскорський не знав, що його партію фінансували російські спецслужби — така лінія захисту польського політика, заарештованого у Польщі за шпигунство та поширення антиукраїнських настроїв. Прокуратура і Агенція внутрішньої безпеки стверджують, що все було саме навпаки. >>
На тлі низького безробіття та великої кількості вакансій чеський уряд започаткував нову державну програму запрошення іноземних фахівців, повідомляє «Радіо «Свобода». Ідеться передусім про кваліфіковану робочу силу, яка зможе закрити прогалини на чеському ринку праці, а головним джерелом таких фахівців чехи бачать Україну. >>
Міністри фінансів країн єврозони та представники Міжнародного валютного фонду після 11-годинних переговорів у Брюсселі домовилися вчора про новий транш допомоги для Греції в 11,5 млрд. доларів (10,3 млрд. євро) та реструктуризацію боргу, повідомляє Бі-Бі-Сі. >>
