...І буде нам «Щастя»

П’ятдесят років тому у Відні на ІХ Конгресі Міжнародного інституту театру був заснований День театру. Вiдтодi 27 березня для всіх, причетних до цього мистецтва, стало святом–підсумком. Бо, приймаючи вітання і піднімаючи келих iз колегами, служитель Мельпомени мимоволі замислиться, наскільки вдалим для нього був творчий рік. Для київського театру цей процес ось уже дев’ятнадцять років проходить досить централізовано — на врученні премії «Київська пектораль». Аналіз прожитого року вимірюється не лише кількістю прем’єр та іменами переможців у чотирнадцяти номінаціях, а й... неоднозначним шушуканням у залі під час урочистої церемонії. Тріумфатори, притискаючи до грудей заповітну статуетку, задоволено полишають сцену, ті, хто залишився поза списком достойників, жваво аплодують переможцям і, утримуючи на обличчі щиру посмішку, подумки аналізують причину свого непотрапляння у списки найкращих із кращих.

Цьогорічна урочиста церемонія, яка відбувалася в Театрі імені Франка, була витримана у маловтішних традиціях минулих років: незаповнена зала (премія продовжує втрачати популярність навіть серед тих, кому вона адресована), відсутність перших осіб держави і міста, дуже скромна постановка й максимально економічний букет переможцям. Привітання від Президента зачитав заступник голови КМДА Леонід Новохатько, виступ заступника міністра культури Вікторії Лісничої запам’ятався не стільки патетичним настроєм вітального слова міністра Михайла Кулиняка (схожі тексти, з перерахуванням класиків українського театру, без особливих креативних «заморочок» звучать на «Київській пекторалі» з року в рік), як тим, що пані Ліснича, мабуть, через хвилювання, Голову Верховної Ради Литвина назвала Михайлом Володимировичем, а не Володимиром Михайловичем.

Найприємнішою миттю першої частини церемонії нагородження стала звістка, що місто виділило для працівників театру дві нові квартири. А ще — повідомлення співголови організаційного комітету Олексія Богдановича про те, що одностайним рішенням оргкомітету премію у номінації «За вагомий внесок у театральне мистецтво» присуджено народному артисту, актору Національного академічного театру російської драми імені Лесі Українки Юрію Мажузі. (До речі, цього року Юрій Миколайович святкуватиме вісімдесятирічний ювілей).

Після традиційного параду лауреатів, коли на сцену виходять по троє фіналістів у кожній категорії, почали закрадатися підозри, що ведучі зачитали якийсь укорочений список номінацій. Звіряємо зі списком, який анонсувався на прес–конференції — так і є:трьох iз чотирнадцяти номінацій наче й не було. Це «обрізання» виникло не на порожньому місці. Річ у тім, що після першого та другого етапу «Київської пекторалі» голова управління культури Світлана Зоріна запрошувала до себе експертів для розмови про те, чи є достатня кількість претендентів на перемогу в кожній номінації чи якусь із них через брак конкуренції цього року можна пропустити. (Інші працівники Управління озвучували значно прозаїчнішу версію «обрізання» — бюджет, мовляв, не гумовий, а треба ж зберегти заявлену винагороду для переможців, еквівалентну одній тисячі доларів). Експерти дружно переконували пані Зоріну, що сезон видався плідним і цікавим — за рік театри представили близько ста прем’єр. Що достойна конкуренція присутня в кожній номінації, а серед камерних вистав одну обрати взагалі неможливо, бо театри активно експлуатували свої малі сцени і продемонстрували просто–таки блискучі роботи. Що негоже обминати так звані «неголовні номінації» — пластичне вирішення, сценографія тощо — бо це також складові театру, і часто саме від художника чи хореографа залежить, «оживе» спектакль чи так і залишиться для глядача нерозгаданою таємницею... Світлана Іванівна наче погоджувалася з цими доводами, і ось — тримайте, працівники театру, подаруночок до свята.

Роботи, які без пояснення були викреслені зі списку фіналістів, варті того, аби про них згадати принаймні у цій статті. Отже, трійка призерів номінації «За краще пластичне вирішення вистави» — Валерій Дебелий, Ольга Семьошкіна (вистава «Урус–Шайтан», Театрі імені Франка), Ольга Семьошкіна («Грек Зорба», Театр імені Франка), Лев Сомов («Три сестри», Театр драми і комедії на Лівому березі); «За краще виконання жіночої ролі другого плану» — Неоніла Білецька («Вася повинен подзвонити», Театр драми і комедії на Лівому березі), Тетяна Комарова («Три сестри», Театр драми і комедії на Лівому березі), Софія Письман («Льовушка», Театр на Подолі); «За краще виконання чоловічої ролі другого плану» — Олександр Бондаренко («1001 пристрасть», Театр імені Лесі Українки), Андрій Мостренко («Три сестри», Театр драми і комедії на Лівому березі), Андрій Самінін («Три сестри», Театр драми і комедії на Лівому березі).

Отримуючи свої Пекторалі, лауреати говорили про те, що найважливіше щастя для актора — робити свою роботу, грати на сцені. На жаль, не всім, хто цього заслужив, поталанило озвучити цю думку, сказати про своє щастя зі сцени Театру імені Франка. Добре, що хоч не скасували номінацію «Краща камерна вистава», переможцем у якій став спектакль «Щастя» Нового театру на Печерську. Інакше «Київська пектораль—2010» взагалі б виглядала як театр абсурду в найгіршому розумінні цього слова.

P. S. Як пояснив «Україні молодій» член оргкомітету «Київської пекторалі» Богдан Бенюк, повний список номінацій втратив три позиції через те, що грошей для всіх чотирнадцяти лауреатів не вистачало. Мовляв, члени організаційного комітету, що представляють міську адміністрацію, відібрали номінації, фіналісти яких здобули найменшу кількість голосів експертів, і вирішили цього року тут обійтися без переможців. Богдан Бенюк та Олексій Богданович намагалися відстояти своїх театральних побратимів, але Світлана Зоріна прийняла інше рішення.

Лауреати «Київської пекторалі–2010»

1. «За кращу драматичну виставу»

«Грек Зорба» (Театр ім. І. Франка)

2. «За кращу музичну виставу»

«Перси Тіресія» (Театр опери і балету для дітей та юнацтва)

3. «За кращу дитячу виставу»

«Про курочку Рябу» (Державний академічний театр ляльок)

4. «За кращу камерну виставу»

«Щастя» (Новий драматичний театр на Печерську)

5. «За кращу режисерську роботу»

Едуард Митницький, «Три сестри» (Театр драми і комедії)

6. «За краще виконання чоловічої ролі»

Анатолій Хостікоєв, Зорба, «Грек Зорба» (Театр ім. І. Франка)

7. «За краще виконання жіночої ролі»

Наталія Сумська, Гортензія, «Грек Зорба» (Театр ім. І. Франка)

8. «За кращу сценографію»

Сергій Маслобойщиков, «Буря» (Театр ім. І. Франка)

9. «За кращу музичну концепцію»

Олександр Курій, «Три сестри» (Театр драми і комедії)

10. «За кращий акторський дебют»

Борис Орлов, Фірсов, «Щастя» (Новий драматичний театр на Печерську)

11. «За кращий режисерський дебют»

Павло Юров, «Депо Північне» (МТМ «Сузір’я»)

ДО РЕЧІ

За підсумками минулого року Наталка Сумська та Анатолій Хостікоєв (вистава «Грек Зорба», Театр ім. Франка) стали лауреатами ще однієї театральної відзнаки, премії імені Амвросія Бучми «Бронек». Її заснувала і вже вчетверте вручає онука легендарного актора Валентина Заболотна. До «Кола Бучменків» цього року увійшли Андрій Мостенко (Сольоний у виставі «Три сестри», Театр драми і комедії), Тетяна  Круліковська (Церліна у моновиставі «Свята хіть служниці Церліни», МТМ «Сузір’я»), Борис Орлов (Микита, «Щастя», Новий драматичний театр на Печерську), актори Молодого театру Олексій Вертинський (Шейлок, «Сатисфакція»), Наталя Васько (Лучицька, «Талан»), Лідія Жук (автор ідеї та виконавиця віршів, вистава «Інкрустації»), а також команда хореографів вистави «Бал у Савойї» (Театр оперети).

ОФІЦІЙНО

Театральних діячів iз нагоди професійного свята відзначив і Президент України Віктор Янукович. Орденом «За заслуги» III ступеня нагороджені Олександр Гапон, актор Запорізького академічного театру імені Магара, народний артист України, та Валерій Фіалко, завідувач кафедри Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені Карпенка–Карого. Орденом княгині Ольги III ступеня — Чеверноженко Валентина Тимофіївна, акторка–ляльковод Луганського академічного обласного театру ляльок. Звання «Народний артист України» присвоєні Ліні Мельничук, актрисі Рівненського академічного музично–драматичного театру, Василю Навротському, художньому керівникові Одеського національного академічного театру опери та балету, Майї Пазич, актрисі Київського академічного театру юного глядача на Липках, Дмитру Савченку, артистові драми Національного академічного театру російської драми імені Лесі Українки та іншим акторам. Звання «Заслужений діяч мистецтв» присвоєно режисерові Олександру Білозубу та професорові Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені Карпенка–Карого Вадиму Скуратівському.