Прощання з Клеопатрою

Вона так і не встигла вийти заміж удев’яте, не зіграла в багатьох фільмах, у яких могла б зіграти, не змогла остаточно позбавитися залежності від алкоголю. Одна з найпрекрасніших жінок минулого сторіччя, легенда Голлівуду Елізабет Тейлор померла вчора у лос–анджелеському медичному центрі «Седар–Синай» від серцевої недостатності.

Їй було 79, вона довго хворіла й останнім часом була немічною та слабкою, але в історії кінематографу назавжди залишилася тією чорноокою красунею, від самого погляду якої (хай навіть лише з екрану) мільйони чоловіків були готові на найбільші безумства. Найбільше її підкосила смерть 2009 року доброго друга, поп–короля Майкла Джексона — після цієї сумної новини у Ліз почалися проблеми з сердцем, які вона так і не змогла побороти. Тоді Тейлор попросила своїх рідних поховати її поряд із Джексоном — мовляв, тільки там вона лежатиме «у справжньому мирі та спокої»...

Капризна, примхлива, надзвичайно жіночна, Ліз Тейлор уособлювала собою все водночас найкраще і найгірше, що може бути в жінці й актрисі. Режисери хапалися за голову, коли вона влаштовувала скандали на знімальному майданчику, але запрошували Елізабет у свої проекти знову й знову, знаючи, що її участь напевне принесе фільму шалений успіх. Перше запрошення знятися в кіно Ліз отримала у десять років — із фільму «Щохвилини хтось народжується» й почалася її кар’єра на великому екрані. Для дівчинки це було цілком природною ситуацією, адже її мати, Сара Віола Вомбордт, була відомою британською актрисою, та й батько належав до когорти творчих людей — колекціонував і торгував живописом та скульптурою. Елізабет народилася 27 лютого 1932 року в Лондоні, але після початку Другої світової війни сім’я переїхала до США. Там тато Тейлор відкрив у наймоднішому районі Лос–Анджелеса — Беверлі–Хіллз — художню галерею.

Першу «дорослу» роль дівчина зіграла у фільмі «Конспіратор», а далі пропозиції посипалися, як з року достатку: дивовижна краса дівчини не могла не привабити режисерів. До слова, тоді Ліз терпіти не могла цього зменшувального імені, вимагаючи від усіх, щоб її називали «по–серйозному» — Елізабет.

Далі були «Місце під сонцем», «Камо грядеши», «Кицька на розжареному даху», «Синя пташка», «Хто боїться Вірджинії Вульф», «Баттерфілд, 8» (головні ролі у двох останніх принесли їй по «Оскару») — загалом близько 70 ролей, як блискучих, так і провальних. Проте найвідомішим образом Тейлор стала, звісно, Клеопатра в однойменному голлівудському мегапроекті 1963 року — тоді Ліз стала першою актрисою, яка отримала гонорар у мільйон доларів. На знімальному майданчику «Клеопатри» вона зустріла і своє найбільше кохання — Річарда Бартона, який зіграв Марка Антонія. Вони двічі одружувалися й розлучалися, і хоча загалом у Тейлор було сім чоловіків, саме Бартона, який помер ще 1984 року, вона кохала до кінця життя.

Алкоголізм, наркозалежність, страшний діагноз — пухлина мозку, пересадка обох тазостегнових суглобів, операція на серці, — все це не позбавило Елізабет Тейлор любові до життя. Вона займалася активною громадською діяльністю, заснувала фонд боротьби зі СНІДом, народила двох синів і двох дочок, зрештою, просто жила. Не сумуй там на небі, Ліз!