Усе, на що спроможна українська мода, показано. Учора в «Мистецькому арсеналі» продемонстрували останні колекції сезону осінь–зима 2011–2012. Чи будемо ми носити те, що пропонують українські дизайнери, залежить від баєрів, які зазвичай обережно ставляться до вітчизняної моди. На «круглому столі» «Перспективи українського фешн–ринку в європейському модному просторі», який пройшов у рамках Тижня, директор з міжнародного розвитку UFW Мауриціо Аскеро наголошував на важливості бізнес–складової для українських дизайнерів, слідуванню модному календарю — вчасно зробити ескізи, вчасно надіслати Lookbook(и) в шоу–руми, вчасно відшити колекцію, брати участь у закордонних виставках. Утім синхронізація з бізнесом відбувається уже, а хороших дизайнерів від посередніх відрізняє те, що комерційна орієнтованість їхніх колекцій не впливає на креативність, ідейність і самобутність.
Яскравий приклад тому — Федір Возіанов. Дебютував у рамках UFW із колекцією Shape of shadow («Форма тіні»), яку разом із тематичною інсталяцією презентував 25–27 лютого в Мілані на міжнародній fashion–виставці White. Складність конструкцій (сукні, трансформовані з чоловічих жакетів, пальта за мотивами українського верхнього одягу) дуже добре видно на основі сірого кольору, який дизайнер використав у безлічі відтінків. Тонкі нюанси крою, делікатні акценти як, наприклад, мініатюрні кристали на лінії швів у верхньому одязі, вишукані тональні переходи... А емоційність подачі Возіанов передав через силуетні аксесуари червоного кольору — сумки, парасольку, коника на коліщатках.
Олена Буреніна — суперкреативна дизайнерка, яка завжди підкреслює, що вміє шити спідниці–олівці і традиційні сукні, але не може на подіумі не виразити свої фантазії, — у новій колекції Nomad збалансовано подала й ідеї, і нормативне виконання. Всі знахідки, які засновниця бюро з прогнозування глобальних трендів Trend Union Лі Еделькорт називала на київському семінарі(відбувався теж у рамках Тижня), Буреніна, мабуть, зчитує безпосередньо з космосу. Природна кольорова гама — моху, глини, антрациту, піску, теракоти, різні види натуральних мотузок, бомжувата елегантність, ідея другого життя старих речей (наприклад, брюки зроблені ніби з двох різних штанів), внутрішнього життя(кольорові підкладки, пропрацювання вивороту). У новій колекції багато трикотажу, принтованих легінсів, широких у поясі брюк. Сукні–трапеції поєднуються із лаконічними жакетами з акцентованим плечима і коміром–стійкою, багатошаровість і вільний силует створюють образ вільної людини, сучасного філософа, який у пошуку гармонії іде собі світом і вбирає коди різних культур.
Колекція «Переплетіння» дніпропетровської дизайнерки Наді Дзяк — чудовий зразок готової до продажу цікавої колекції, урбаністичний одяг Крістіни Бобкової був би дуже затребуваний молоддю мегаполісів. Прагматичною й ідейною водночас вийшла колекція Володимира Подоляна. Якби був ринок українського дизайнерського одягу, кожен би знайшов моду на свій смак і свої тренди.
Одяг Лілії Літковської з кожною колекцією стає менш альтернативним, але з набуттям певної буржуазності не втрачає інтелектуальної складової. Ключовий образ нової колекції, натхненної подорожами в Корею і Тибет, — невагомі шифонові сукні під концептуальними пальтами чи куртками з хутряними капюшонами і рукавами. Лілія дуже грамотно поєднує букльовану вовну і хутро, перфоровану шкіру і вручну пофарбовану замшу, натуральний шовк і кашемір.
До чистого мінімалізму до свого фірмового стилю — архітектурність+урбанізм+елегантність — повернулися Kamenskayakononova. Об’ємні пальта з орієнтальним тисненням, сукні в «ящірки», чисті кольори, оригінальні аксесуари — почерк впізнається.
Про гранд–шоу Олексія Залевського, де в фіналі «всє умерлі», нову Зінаїду Ліхачову, колекцію дружини Кахи Каладзе, перформенс в дусі декадансу від Артема Климчука та інші новини UFW читайте в наступній публікації «УМ».