«Звільнення лівійського народу від диктатора», «збройне втручання у справи суверенної держави», «новий Ірак» — як тільки не називають міжнародні експерти операцію «Світанок Одіссея», розгорнуту силами міжнародної коаліції на чолі зі Сполученими Штатами в Лівії. Та, попри кардинально протилежні оцінки ситуації, оглядачі сходяться в одному: чим завершиться ця війна — відомо лише Всевишньому, незалежно від того, як його називати — Богом, Аллахом, Єговою...
19 березня, восьму річницю початку Іракської кампанії, міжнародна спільнота вирішила відзначити у своєрідний спосіб — атакою на Лівію. Цього разу навчена сумним досвідом президента Буша Америка президента Обами вирішила не перетягувати ковдру на себе: як заявив міністр оборони США Роберт Гейтс, його країна, хоч і очолила операцію проти Лівії, «не відіграватиме у ній провідну роль». І перші бомби, які впали на територію чужої держави, випустили не американські, а французькі винищувачі. Але ця війна має всі шанси завершитися так само, як іракська — безславно для її ініціаторів. Звісно, може статися й інакше: після тріумфальної підтримки лівійських повстанців міжнародною коаліцією режим полковника Каддафі ганебно впаде, звільнивши територію для нової влади. От тільки чи приведе такий розвиток ситуації до покращення життя для лівійського народу? Утім такі подробиці «визволителів» навряд чи надто турбують.
«Дружній» удар «Томагавком»
Той факт, що військова операція проти Лівії неминуча, став очевидним увечері минулого четверга. Тоді Рада Безпеки Організації Об’єднаних Націй ухвалила резолюцію за номером 1973, якою над Лівійською Джамахірією було встановлено зону, вільну від польотів. Себто бомбардувальникам армії полковника Муаммара Каддафі, які атакували позиції повстанців, здійматися в лівійське небо заборонили. Таким чином автоматично відкривши це небо для бомбардувальників іноземних, які ввечері суботи скинули перші снаряди на позиції лівійської армії. У резолюції наголошується, що світова спільнота має «вжити всіх необхідних засобів для недопущення насильства щодо мирного населення Лівії», але виключено можливість проведення наземної операції.
Утім станом на четвер громадянська війна в Лівії залишалася ще винятково громадянською, і противники лідера Великої Вересневої революції, які вже ледве втримували свої позиції в Бенгазі, дорікали Заходу надмірною нерішучістю. Адже, на відміну від Тунісу чи Єгипту, чиї режими не витримали революції, полковник Каддафі здаватися не збирався. Ба, більше — ось–ось мав дотиснути повстанців, вибиваючи їх з усіх зайнятих раніше позицій.
У суботу в Парижі на екстрену нараду щодо ситуації в Лівії зібралися представники Євросоюзу, Сполучених Штатів та Ліги арабських держав — загалом 22 делегації. Під час цієї зустрічі Генеральному секретареві ООН Пан Кі Муну зателефонував прем’єр–міністр Лівії й «слізно благав» не допустити військового вторгнення на територію його держави, пообіцявши негайно припинити вогонь проти повстанців. Проте водночас до учасників засідання надійшла інформація про те, що війська Каддафі почали наступ на Бенгазі. За якусь годину винищувачі ВПС Франції завдали першого удару по позиціях Лівії. Опозиція в Бенгазі зустріла «дружні» удари крилатих ракет «Томагавк» по військових базах оваціями. Згодом представники антиурядових сил повідомили про десятки знищених танків та бронетранспортерів армії Каддафі. Звісно, не обійшлося й без цивільних жертв, але на те вона й війна.
Каддафі грозить Гітлером і хоче миритися
Станом на вчора війська міжнародної коаліції повідомляли про успіх точкового удару по командному пункту підконтрольних Каддафі військ. Після певного затишшя повітряні нальоти відновилися — Захід не злякався погроз опального лівійського диктатора, який пригрозив президенту Франції Ніколя Саркозі, прем’єр–міністрові Великої Британії Джеймсу Камерону та іншим учасникам нападу на Лівію «долею Гітлера», яка чекає на всіх загарбників чужих територій. На тлі цих погроз заклики Каддафі терміново скликати нове засідання Ради безпеки ООН залишилися непоміченими.
Побачивши, що діло швах, лівійський уже–невідомо–чи–лідер спершу заявив, що видасть зброю «кожному лівійцю — і жінкам, і старим, і малим», щоб змагалися на його боці. А згодом вдався до ще більш екстравагантного кроку: оголосив про намір організувати мирну ходу до Бенгазі, де отаборилися повстанці, щоб вести з ними переговори про врегулювання ситуації. Опозиція, втім, від спілкування з головним ворогом відмовляється. Позиція учасників міжнародної коаліції суперечлива: щойно ЗМІ процитують когось із них про те, що знищення конкретно Муаммара Каддафі — не мета бомбових ударів, як інших заявить цілком протилежне. Вчора деякі інформагенції повідомили про загибель сина Каддафі Хаміса, але представники лівійської влади цю новину спростували.
Джихад зі скриньки Пандори
Війна в найбільшій за територією країні Північної Африки триває. І хоч би чим вона завершилася, очевидно одне: Захід знову відкрив скриньку Пандори. У своєму натхненному спічі полковник Каддафі вже обмовився про те, що війну проти мусульманськкої Лівії розв’язали християни. І хоч виживе в цій війні сам Каддафі, хоч ні, страшно навіть уявити, скількох охочих оголосити християнському світу джихад у відповідь це надихне на «звершення» на кшталт 11 вересня чи вибухів у московському метро. Учора близько півсотні прихильників Каддафі напали на Генсека ООН Пан Кі Муна, коли той відвідував каїрську площу Тахрір. А це ще лише квіточки.
І лише Росія та Китай у цій ситуації спромоглися вийти сухими з води й розірватися між «розумними» і «красивими». Під час голосування за резолюцію ООН і КНР, і РФ могли застосувати право вето, але не зробили цього. Зате від схвалення документа утрималися (так само, як Німеччина, Індія та Бразилія, але права вето вони не мають). Сваритися із Заходом обом державам зараз недоречно, особливо Москві — у Кремлі, зокрема, сподіваються, що США натиснуть на Грузію, позиція якої заважає Росії увійти до Світової організації торгівлі.