Землетрус і цунамі в Японії «підкинули» для світових інформагенцій новину і про громадську телерадіокомпанію Країни Східного Сонця: NHK дозволила газетам безкоштовно (із зазначенням джерела) публікувати фото, зроблені зі стоп–кадрів її відео, проте категорично заборонила трансляцію відео. «Ми розіслали своїх кореспондентів повсюди, й самі можемо транслювати своє відео, — пояснив таку позицію піар–відділ компанії. — Тож охочим варто звернутися до нашого каналу або сайту, щоб його переглянути». Таке рішення захистити свою інтелектуальну власність, обмежуючи доступ громадськості до надважливої події, дещо здивувало як японську медійну спільноту, так і світову.
Коли шість років тому я вперше приїхав до Японії на однорічне мовне стажування, в містечко Тенрі у префектурі Нара, телебачення (по–японськи «теребі хосо») стало для мене помічником у вдосконаленні мови. Яку я, щиро кажучи, на той час знав так собі: книг читати майже не міг, цілісно висловити свою думку при спілкуванні з японцями — теж... А з телевізором легко — увімкнув собі й дивишся, практикуєшся в аудіюванні.
Практикувався–практикувався, аж поки одного дня до мене в гуртожиток не завітав співробітник телекомпанії NHK і не почав у делікатній формі просити сплатити плату за перегляд їхнього контенту — близько 2700 єн (270 гривень) за два місяці. Як законослухняна людина, квитанцію я охоче взяв і суму сплатив наступного дня. Потім розказав про це знайомому — студентові–японцю Судзукі. А він мені каже: «Тімуру–сан, який же ти смішний! До мене дядечко з NHK приходив уже разів зо п’ять, ми з ним щоразу ведемо бесіди, але я жодного разу не сплачував по квитанції!». Виявляється, більшість японців (до 70 відсотків) «плату за приймання сигналу», як вона називається в Японії, не вносять.
Коли позаминулого року співробітник NHK завітав до мене уже в Кіото, я був у всеозброєнні. Щоправда, порядки у сфері громадського мовлення за кілька років змінилися, і вже спочатку треба було укладати контракт, а потім з рахунку мали автоматично знімати належну суму. Чолов’яга по–чесному намагався дізнатися дані про мій банківський рахунок, а я по–чесному відбивався: «Японці ж не платять!..» На що мені відповідали: «Давайте ви будете першим у цьому будинку, хто заплатить, і покажете приклад іншим». Нема дурних!
Але така позиція глядачів японського громадського каналу особливо не впливає на його роботу. Бюджет NHK щороку затверджують у парламенті, але живе канал не на бюджетні гроші. Фінансовий рік у Японії починається 1 квітня, минулого року бюджет NHK було затверджено на рівні близько 680 мільярдів єн. За планом, «плата за приймання сигналу» має становити… до 10 відсотків від зазначеної суми. Решта — це надходження від продажу власних програм та фільмів, спонсорські гроші тощо.
Окрім NHK та їхнього ж освітнього каналу, я, як і більшість японців, маю ще чотири приватних, які вочевидь живуть за рахунок реклами і плати не вимагають. (До речі, з серпня цього року всі канали в Японії припиняють аналогове мовлення). Я в основному дивлюся вечірні новини, зрідка — японські мультфільми або у вихідні — японський чи голлівудський фільм. Друг Судзукі розповідає, що любить дивитися по телевізору бейсбол, сумо, інколи «дорама» («серіали» — японською), зрідка — новини. Водночас його мама, домогосподарка, має цілий графік перегляду: з 7:00 до 10:30 — ранкові новини, по обіді — корейські «дорама», новини о 19:00 на NHK і наостанок перед сном — освітня або розважальна програма.
Після землетрусу 11 березня всі канали транслювали новини і коментарі майже в режимі нон–стоп. Кілька днів у телеефірі практично не було реклами. Із понеділка реклама з’явилася, але здебільшого соціальна: «Будьмо ввічливими», «Допомагаймо одне одному» тощо. «Розважалівки» і фільмів у телепрограмі громадського мовника зараз немає взагалі. І країна, й NHK затамували подих та слідкують за подіями. До землетрусу в рейтингу телепрограм лідирував серіал «Айбо», на другому місці була програма комічних монологів «Сотен». А третє розділили між собою «Новини 7» на NHK (о 7–й годині вечора) та аніме «Садзае–сан». Тож рейтинги свідчать, що новини японського громадського мовника дивляться навіть у «спокійні» часи. І, що дуже важливо, — їм довіряють.
Російські активісти активно вивчають «матбазу» масових протистоянь із правоохоронцями: щити, балаклави, коктейлі Молотова... За прикладами, благо, далеко ходити не треба: поряд, якихось шість сотень кілометрів, — Україна, де досвідчені товариші покажуть, навчать, передадуть досвід. >>
Лідер партії «Зміна» (Zmiana) Матеуш Піскорський не знав, що його партію фінансували російські спецслужби — така лінія захисту польського політика, заарештованого у Польщі за шпигунство та поширення антиукраїнських настроїв. Прокуратура і Агенція внутрішньої безпеки стверджують, що все було саме навпаки. >>
На тлі низького безробіття та великої кількості вакансій чеський уряд започаткував нову державну програму запрошення іноземних фахівців, повідомляє «Радіо «Свобода». Ідеться передусім про кваліфіковану робочу силу, яка зможе закрити прогалини на чеському ринку праці, а головним джерелом таких фахівців чехи бачать Україну. >>
Міністри фінансів країн єврозони та представники Міжнародного валютного фонду після 11-годинних переговорів у Брюсселі домовилися вчора про новий транш допомоги для Греції в 11,5 млрд. доларів (10,3 млрд. євро) та реструктуризацію боргу, повідомляє Бі-Бі-Сі. >>
