Менi вiд роду 87–й рiк. Люблю читати «Україну молоду» — це корисна, українська, патрiотично налаштована газета, для українцiв. Читаю її багато рокiв.
Мешкаю на Полтавщинi, в селi Климiвка, з онукою та двома правнуками. Матерiальний статок задовiльний. Я пережила голоднi роки, то коли хлiб є на столi, то, вважаю, жити можна. Тримаємо три десятки курочок, двi кiзки, шестеро качок. Змалечку привчена до роботи, то її й сьогоднi не боюся, боки не облежую...
1933 рiк пережила бозна–як. У сiм’ї померло вiд голоду восьмеро, вижили моя менша сестричка, я та моя бабуся. Їли жаб, ловили в рiчцi рибу, їли рiзне зiлля. У 1937 роцi моїх двох рiдних дядькiв забрали як ворогiв народу — тiльки їх i бачили. За що конкретно їх забрало НКВС, де подiли — не знаємо. У 1933 роцi мої дядьки ходили до Росiї по хлiб (зерно). Їх було 12 чоловiк, iшли вночi, а вдень ховалися то в болотах, то в лiсi чи ярах. Купили хлiба по два пуди i верталися додому теж ночами. Пiд Чутовом їх помiтили активiсти. Шукали всiх, але троє таки втекли, а дев’ятьох пострiляли, забрали зерно, а трупи вкинули в яругу. А у 1936 роцi хтось iз трьох пролякався, тож у сiчнi 1937 року забрали дядькiв i того Василя, як ворогiв народу вбили десь.
Вiйну пережила важко. Коли нiмець окупував села Карлiвщини, то ловили дiвчат полiцаї, нiмцi й ґвалтували, а хто противився, того в Нiмеччину гнали. Ховалась у лiсi, у рiднi, знайомих. Ночами спала в лiсi з дiвчатами. На роботi, як хтось iз полiцаїв йде на поле, старалися сховатись. А у 1943 р. iз червня до 20 вересня ховалися в болотi. Пережила й таке.
У 1945 роцi 7 сiчня виповнилося 20 рокiв, а через день силомiць зв’язали руки, вiдправили в НКВС до району, а тодi — у вагони–телятники вантажили по 50 чоловiк — i на Донбас. Тиждень — iнструктаж, а тодi в шахти нас поперли. Я на конвеєрi працювала вантажником 2 роки 8 мiсяцiв. Голоду 1947 не знаю, бо шахтаркам давали порiвняно непоганий харч, здохнути було нiяк. А коли народила доньку, то забрала у вiзочок i тихенько втекла з Донбасу. Вже у Климiвцi хотiли повертати мене на Донбас, але ж мала донька, то полишили. Далi — колгоспна панщина, вiд зорi до зорi й без оплати. Чоловiк помер рано, був шахтарем...
Пережила i горе, i радiсть, але такого свинства, яке є сьогоднi в Українi, мабуть, не переживу — за свої 86 рокiв не бачила i не чула. А живу ж у вiльнiй Українi. Маю телевiзор, дивилася ранiше 5 каналiв. А це який не натисну — тiльки росiйська мова. Де ми живемо, в якiй державi? А це ще новина — щодня муляє очi «Шустер Live». У нас його прозвали «Шулер лiвий». Чому лiвий? Бо його брат iз шайки бандитiв, тих, що добивають Україну i все українське, працює мiнiстром освiти України. Це той україноненависник. Його прiзвище Табачник. Оце щоденно «Шулер лiвий» нам цирк показує на телебаченнi i слова не вимовить по–українськи. Свинить як може. Ось була передача, де говорили про об’єднання України. Московськi посiпаки, Україна давно об’єднана! Ваша мета i завдання Москви — розколоти її на частини, пересадити людей у тюрми.
Кремль пiдiбрав добрих послушникiв, виконавцiв пiд керiвництвом Януковича, i справа, видно, йде успiшно. Дiло пiдлаштовується пiд 1937 рiк. Тюрми будують, мiлiцiонерiв стає бiльше, гайки закручують, полюють на патрiотично налаштованих. Онукiв наших калiчать, убивають. Оце почули кожного! Щоб вам i позакладало зовсiм, яничари!
А що ж простолюд думає, чи спить, чи погоджується iз цим становищем? Часто ходжу по хлiб до магазину, то чую, як жалкують за Ющенком люди. А я їх запитую: а якого ж чорта ви голосували за Януковича? — Та думали, що буде краще жити...
А вже Тимошенчиху–Григян, ставленицю Москви, любительку похвал, першостей, слави, влади, то клянуть iз кiстками. Вона зробила капостi українському народу бiльше, нiж Янукович. Правда, вiн справиться, ще надолужить. Дивилася, як цей безграмотний стецько виступає по телевiзору, не зрече 20 слiв без запису, сiв перед написаним i читає 20 речень...
Закiнчую листа. Звертаюся до всiх читачiв газети: «Шановнi українцi, ви що, не помiчаєте, що твориться в Українi? Ми вже напiвраби. Вам байдуже, що ґвалтують українську мову, грабують. Чому ви, молодь, такi пасивнi спостерiгачi? Вам не соромно, що ґвалтують нашу Неньку Україну? Хто її захистить? Не ховайте голови свої пiд подушки. Захищайтеся вiд варварiв, бандитiв, казнокрадiв, вiд росiйського ярма! Почуйте мене! Я осторонь не стану, я з вами, мої сини, онуки, правнуки! Усе в нас родить, а керiвника–нацiоналiста поки що й не маємо. Будуть хлiб, статки, рiдна мова, як поборемо злочинцiв».
Чисельність населення у будь-якій країні є фактором, що безпосередньо впливає на подальший розвиток суспільства — уповільнює чи прискорює його, а також вважається базисом економічного, соціального, політичного, культурного, духовного та інтелектуального розвитку держави. >>
На перший погляд, це несумісні речі, проте вони є різними формами матерії та енергії, перетворені фізикою і біофізикою. Багато тисячоліть людина пізнавала Світ — від плескатої Землі до нейтрона й пульсара; пристосовувалася до природи, накопичувала досвід використання природних явищ на свою користь. Незрозумілі явища приписували «галузевим» богам; творилися міфи, з яких формувалася релігія. >>
Події, які відбуваються у сучасному світі, вимагають від нас, українців, бути особливо пильними. Озвіріла влада Москви йде на все, щоб порушити встановлений мир і порядок у світі, одурманити населення Росії, виправдати свою агресивну політику щодо своїх сусідів. Особливу роль у цій справі відіграє Московська церква як підрозділ ФСБ. >>
Проблеми, притаманні нашому життю, не зникли після виборів до Верховної Ради, а лише загострилися та ще й довели, що виборець не мудріший за дурного карася. Подивімося на партії, які прийшли в парламент. >>
Після Полтавської битви 1709 року, зламавши незалежницький спротив волелюбних українців на чолі з Мазепою, московський цар Петро І в 1721 р. проголосив Московію називати Росією, а себе — імператором Російської імперії, хоча Залісся (тобто Московія) ніякого відношення до Київської Руси-України не мало, її історичне минуле — в Золотій Орді. >>
