«Інтеграція з Європою веде до розвитку. З Росією — до деградації»

Східні сусіди з негативними емоціями спостерігають за переговорами, які Україна веде з Європейським Союзом. Перспектива підписання угоди про зону вільної торгівлі чи асоційоване членство в ЄС дратує Росію, навіть при тому, що на чолі України зараз проросійське керівництво.

Позавчора в Мінську під час засідання ради Європейського економічного співтовариства (ЄврАзЕС) прем’єр–міністр Росії Володимир Путін заявив, що після входження України до європейського економічного простору Москва буде змушена вдатися до торговельних обмежень. «Якщо Україна створить зону вільної торгівлі разом з Євросоюзом і буде змушена відступити по низці позицій, вразливих для української економіки, то вона (Україна), звісно, буде сподіватися, що ці товари підуть на російський ринок. А ми не зможемо собі цього дозволити, і будемо змушені почати вибудовувати кордон... Вийти на європейський ринок із традиційними товарами досить важко. А скинути на наш ринок товари не вдасться», — цитує Путіна портал уряду РФ.

При цьому російський прем’єр відзначив, що він би зрадів, якби Україна відновила переговори про створення спільного Митного союзу на пострадянському просторі (у межах ЄврАзЕС уже почав діяти спільний економічний простір між Росією, Білоруссю та Казахстаном). «Це суверенне право України — приєднуватися до якихось інтеграційних об’єднань або не приєднуватися. Це справа українського народу, парламенту, Президента, уряду цієї країни», — додав Путін.

Політолог Олександр Палій в коментарі «УМ» заявив, що заяви Путіна — це елемент шантажу:

— Росія бачить, що переговори між Україною та Євросоюзом наближаються до фіналу. Москва усвідомлює, що це серйозно й невідворотно. Митний союз найбільше вигідний якраз Росії, тому вона намагається порушувати цю тему. І попередня українська влада і, треба сказати, нинішня — орієнтовані на економічну співпрацю з Європою. Віктор Янукович говорить про пріоритети співпраці з ЄС у економічній сфері. І це, взагалі–то, логічно. Тому що ЄС — це 450 мільйонів багатих споживачів, а Росія — це 140 мільйонів бідних споживачів. Вигідність орієнтації на європейські ринки доводить найпростіша арифметика. Інтерес України — в тому, щоб увійти на максимальну кількість можливих ринків.

— Путін говорив про те, що Україні буде складно просунути «традиційні товари» на розвинуті західні ринки...

— Звичайно, союз із Росією міг би привабити нас тим, що наші товари ніде, крім Росії, продаватися не можуть. Але це консервація відсталості. Саме такий варіант нам пропонують. Українським виробникам буде важко конкурувати із західним бізнесом. Але це ж не означає, що нам завжди треба перебувати у кам’яному віці! Ми не мусимо виробляти скребла чи кам’яні топірці лише через те, що маємо традиційний ринок, де їх можна збувати. Українські товари мають стати конкурентоспроможними. Якщо обирати між другим місцем у поганій компанії і якимсь–там місцем у хорошому товаристві, то, думаю, більшість тверезомислячих громадян обере другий варіант. Інтеграція з Європою підштовхує нас до розвитку, а з Росією — до деградації.

— До яких санкцій чи обмежень може вдатися Росія в разі невигідного для неї розвитку подій?

— Ідеться про чергові «загороджувальні» заходи проти українських виробників. Українська продукція в низці сегментів є більш конкурентоздатною, аніж російський продукт, і це загрожує тамтешнім виробникам. Російські підприємства вже давно вимагають від уряду обмежень щодо наших виробників. Це стосується металургії, хімії, харчової промисловості.

— Це означає, що після вступу України у ЗВТ із Євросоюзом слід очікувати на погіршення економічних взаємин із Росією?

— Не обов’язково. Низка держав вступили до ЄС — і після цього їхні взаємини із Росією лише покращились.

— Як на вашу думку, заява Путіна може вплинути на інтеграційний вибір української влади?

— Якщо Янукович упродовж року, коли українська влада прогиналася перед Росією, так і не «здав» питання економічної інтеграції на Захід — то жодних підстав «здати» його зараз теж немає. Це виглядало б як капітуляція. Від української влади можна чекати чого завгодно, але об’єктивних підстав для капітуляції не існує.