Анатолiй Матвiєнко.
Уже кілька місяців у всіх на слуху слово «Мукачів». Це містечко стало символом наруги, яку владний режим готовий в ім'я самозбереження чинити над власними громадянами (не гребуючи при цьому допомогою відверто кримінальної «братви»). Мені довелося працювати в Мукачеві у складі парламентської робочої групи відразу після цинічно сфальшованих виборів міського голови 18 квітня. Про наслідки нашої роботи, які з цифрами й фактами розкривають хронологію та «механіку» фальсифікацій, я доповідав на сесії Верховної Ради, писав про неї в декількох статтях. Тому сьогодні мені хотілося б поглянути на проблему ширше: чому саме зараз місцеве самоврядування стало жертвою небаченого досі в Україні за масштабами наступу влади? Щоб не виглядати голослівним, для початку нагадаю вибіркову хронологію подій останніх місяців.
З 15 березня 2004 року податкова міліція ДПА в Тернопільській області з грубими порушеннями чинного законодавства проводить широкомасштабні обшуки в службових приміщеннях, що перебувають у власності Тернопільської міської ради (абсолютна більшість у ній належить «Нашій Україні»). Ці дії супроводжуються вилученням документів, які зовсім не стосуються суті кримінальної справи, порушеної слідчим відділом податкової міліції ДПА в Тернопільській області 16.02.2004 р. за начебто ухилення від сплати ПДВ при здійсненні операцій з продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення та здаванні їх в оренду. Відзначу: з правової точки зору й саме відкриття кримінальної справи вже є неправомірним, оскільки існує рішення Конституційного Суду про те, що з операцій iз продажу та оренди землі несільськогосподарського призначення ПДВ не сплачується.
Схожа ситуація й у Підволочиську, що на Тернопільщині, де проти селищного голови, голови районної організації УРП «Собор» Бориса Діденка службою боротьби з економічною злочинністю Підволочиського районного відділення мiлiцiї порушено карну справу за нібито нецільове використання бюджетних коштів у сумі 75 тис. гривень. Дії правоохоронців паралізували роботу комунальних служб Підволочиська.
Подібна ситуація і в підкиївському Вишгороді, де намагаються усунути мера Олександра Кімлача, представника очолюваної Олександром Омельченком партії «Єдність», яка на керованій подружжям Засух Київщині теж розглядається як опозиційна. Щоправда, тактика дій районної влади, очолюваної президентським намісником Василем Мельником, тут дещо інша. Вона намагається насамперед задушити непокірне місто економічно, рішеннями «слухняної» районної ради відібравши в нього об'єкти інфраструктури, без яких громада просто не зможе повноцінно існувати. А заодно чиниться тиск на міських депутатів із тим, щоб вони ініціювали на сесії відставку свого міського голови (подібний сценарій за вказівкою обласної влади було три роки тому реалізовано в іншому місті Київської області — Василькові, де мер Валерій Попович також представляє «Єдність»).
А проти активного мера Надвірної Андрійовича Михайла (члена УРП «Собор») у «центр» надійшов папір начебто від жителів міста, які звинувачували свого міського голову в усіх можливих зловживаннях. Негайно надійшла сувора вказівка — «розібратися». Але робота організаторів провокації цього разу була настільки грубою, що, як виявилося, «підписантами» доносу значилися ...або померлі, або ті, хто вже давно виїхав із Надвірної. Тож справу наразі довелося «спустити на гальмах».
Подібне діється не лише на Заході та в Центрі, де традиційно сильні позиції правоцентристських партій: місцеве самоврядування тероризують скрізь. Раптом іде у відставку мер Ромен на Сумщині — щоб, як з'ясувалося, відкрити простір для прибульця з Донецького регіону Миколи Калашника. Чи, звинувативши у зловживаннях, усувають активного мера Красного Луча на Луганщині Сергія Лук'яненка, який намагався розібратися з місцевими вугільними «мафіозі». А до участі в краснолуцьких виборах не допускають нікого, крім кандидатів від влади (на всяк випадок «відстрілявши» рішенням виборчої комісії навіть вихідця з цих країв, колоритного екс-народного депутата Олександра Ржавського). Сьогодні кримінальні звинувачення з Лук'яненка знято, але містом керує вже інший, «слухняний», мер.
Нарешті 12 травня (якраз того дня, коли парламент розглядав події в Мукачевi й ухвалив рекомендацію зняти закарпатського губернатора Івана Різака, який заплямував себе кричущими правопорушеннями) сесія Гуляйпільської міської ради у складі 31 депутата (17 з яких представляють СДПУ(о) та Партію регіонів) усунула з посади міського голову Олександра Жигалка (за дивним збігом обставин, теж «опозиціонера»!). Жигалка обирали міським головою двічі, в березні 2002 року понад 80% виборців висловили йому свою довіру. Проте депутати міської ради, перебравши на себе функції досудового слідства, прокуратури і суду, звинуватили діючого міського голову у прийнятті незаконних рішень (не скасувавши водночас жодного з них!). Слід зазначити, що надактивну участь в усуненні Жигалка з посади взяв голова райдержадміністрації Гуляйпільського району Ігор Бірюков.
Але на Західній Україні щодо органів і посадових осіб місцевого самоврядування терор особливий, бо влада знає, що тут переважна більшість виборців підтримує Віктора Ющенка. Чого варті лишень події кінця березня в Львівській обласній раді — єдиній облраді, яку очолює представник «Нашої України» Михайло Сендак. За повідомленням ЗМІ, депутатам тут пропонували до 30 тисяч доларів одноразово, й подальшу «стипендію» у розмірі 3 тисяч доларів на місяць, аби лиш вони приєдналися до інспірованого СДПУ(о) місцевого «перевороту».
Чи події у вже згадуваній Тернопільській міськраді, де, як говорилося, абсолютну більшість складають депутати від «Нашої України» та УРП «Собор». Тернопільська міська рада на коліна не стала. Натомість її десята сесія вирішила: вважати дії податкової міліції ДПА в Тернопільській області щодо проведення обшуків та вилучення документів у приміщеннях, які є власністю територіальної громади Тернополя, такими, що суперечать чинному законодавству, паралізують роботу структурних підрозділів, що забезпечують життєдіяльність міста, грубо порушують конституційні права та свободи його мешканців.
Адже ситуація навколо органів місцевого самоврядування в західних регіонах загострилася вже настільки, що Голова Верховної Ради України Володимир Литвин дав доручення про сформування робочої групи для вивчення ситуації, пов'язаної з подіями в Тернополі й Мукачеві. Профільним комітетам Верховної Ради було запропоновано розібратися з ситуацією, що склалася у зв'язку з діями податкових органів щодо органів місцевого самоврядування.
На жаль, замість того, щоб оперативно відреагувати на цю проблему, Верховна Рада загрузла в інших питаннях. Згадаймо лишень, скільки часу було непродуктивно витрачено на конституційну реформу за сценарієм Медведчука-Симоненка! А водночас внесений мною за підтримки групи народних депутатів справді потрібний конституційний законопроект про гарантії для місцевого самоврядування більшість так і не допустила до розгляду на сесії. Як не допускає вже три місяці до розгляду й зареєстрований мною проект закону про увільнення місцевих органів влади від сплати ПДВ за купівлю й оренду землі, який приводить чинне законодавство у відповідність до вже згаданого рішення Конституційного Суду, і відтак позбавляє дії ДПА щодо Тернопільської та інших рад будь-яких правових підстав.
Тому для мене очевидно: те, що відбувається у Львівській облраді, в Тернополі, Підволочиську, Мукачеві, Вишгороді, Надвірній, Красному Лучі, Гуляйполі та десятках інших «гарячих точок», — не що інше, як політичне замовлення режиму, який судомно прагне зберегти свою владу. На Банковій і на Грушевського розуміють: перемогти у чесному змаганні програм та ідей вони не зможуть. Тому слід надзвичайно активно включити так званий адміністративний ресурс.
Але адмінресурс своєю суттю передбачає активну участь (у ролі слухняних виконавців протиправних вказівок «згори») органів місцевого самоврядування. Якщо місцеві голови й ради будуть самостійними і демократичними — адмінресурс не виконає своєї місії. Отже, мерів і місцеві ради слід підпорядкувати. Тому влада й прагне знищити тих, кого вже неможливо поставити на коліна, а тих, хто ще сумнівається, намагається налякати і взяти собі на службу.
Сьогоднішній терор проти місцевого самоврядування — це реалізація брудних технологій забезпечення потрібного для влади результату виборів і спроба гарантувати, що нинішній режим матиме пролонгацію й після виборів Президента в жовтні 2004 року.
Відповіддю на ці плани влади має стати всебічний захист і розвиток місцевого самоврядування в Україні. Сьогодні цей напрям належатиме до законотворчих пріоритетів блоку Віктора Ющенка «Наша Україна» й Блоку Юлії Тимошенко. Про це неодноразово говорили народні депутати України — учасники громадського обговорення проекту Концепції ефективного місцевого самоврядування, вперше презентованої в Миколаєві 20 березня цього року і згодом обговореної на кількох інших представницьких регіональних форумах. І, на відміну від представників більшості, які похапцем намагалася провести політичну реформу тільки заради власного самозбереження (результат сьогодні вже відомий), опозиція у своїх реформаторських починах спиратиметься на волю самих працівників та активістів місцевого самоврядування — тих, хто й сьогодні, попри всі складнощі, забезпечує повсякденне життя наших сіл, селищ і міст. А головне — на волю мільйонів наших співвітчизників, які прагнуть гідного, якісного, безпечного життя у своїх територіальних громадах.
Анатолій МАТВІЄНКО,
голова УРП «Собор», голова Комітету Верховної Ради України з питань державного будівництва та місцевого самоврядування.
Львів, який неофіційно називають культурною столицею України, уже не один рік виборює право називатися і Різдвяною столицею. До всіх різдвяних сюрпризів цього року долучиться іще один — пасажирів львівських трамваїв та тролейбусів протягом свят будуть тішити популярні різдвяні мелодії у виконанні улюбленців не лише львів’ян, а й усіх українців — «Піккардійської терції» та Павла Табакова. >>
Перший сесійний тиждень Верховної Ради після літніх канікул почався напрочуд мирно: без бійок, без блокувань, без фізичних ексцесів і морального тиску у форматі «опозиція vs влада». Депутатів примирила Європа. Точніше, євроінтеграційний напрям, що ним крокує Україна. >>
Представляти Віру Іванівну, певно, зайве. Її ім'я й по батькові (саме так — без прізвища) говорить саме за себе ще з тих часів, коли вона була першою помічницею Віктора Ющенка на початку століття. Навіть листи до неї, як розповідає сама Ульянченко, підписують просто: «Вірі Іванівні». І доходять.
Про те, якою впливовою вона є, як поважає її думку сам В.Ю. і як запросто вона спілкується з найбагатшими людьми України, ходять легенди. Коли глава держави призначив Віру Ульянченко керівником Київської обласної держадміністрації, багато хто сприйняв це скептично: одні висловлювали сумніви в умінні Віри Іванівни «перекваліфікуватися» з «няньки Ющенка» в «губернатори», інші іронізували, називаючи це призначення «почесним засланням» подалі від Банкової. Відтоді минув понад рік, і голоси скептиків стихли. А легенди про впливовість Віри Іванівни анітрохи не потьмяніли.
І ще ремарка: напередодні виборів брати інтерв'ю у партійного керівника області завжди складно — воно в будь-якому разі виглядатиме «піарним». Але, зрештою, коли ж владі й звітувати про свої успіхи, як не перед виборами? Як каже правдоруб Віра Іванівна, «виборець сам повинен у всьому розібратися». До речі, найулюбленіше її слово — «безперечно». >>
«В «України молодої» диктофони добре пишуть?» — запитав Кириленко, щойно кореспондент «УМ» переступив поріг його кабінету в партійному офісі «Нашої України». «А що, — питаю, — ви зірвали голос?». Кириленко підморгує: «Почався виборчий тур».
Наша розмова відбулася наступного дня після того, як десант «НУНС» повернувся з першого етапу виборчого туру, який проліг через Сумщину, Полтавщину та Кіровоградщину. А днем по тому «нашоукраїнці-самбісти» мали вирушити на Дніпропетровщину. Власне, наша розмова з Кириленком і почалася з того, як він оцінює старт виборчих турне. >>
Якщо «Наша Україна» до останніх передз'їздівських днів тримала інтригу з виборчим списком, то Блок Тимошенко «вистрелив» іншим. «Списочники» БЮТ лишились у своєму попередньому складі, зате присутність з-поміж 103 депутатів V скликання (яких Юлія Володимирівна за відданість і стійкість залишила при кандидатській надії) особливого гостя — президента Європейської народної партії Вілфреда Мартенса — привернула загальну увагу. Мартенс приїхав не просто так — він запросив «Батьківщину» приєднатися до клубу ЄНП. Ця подія відразу потягнула за собою обговорення ідеологічного керунку, в якому рухатиметься БЮТ, відсунувши на другий план ініціативи, з якими виступала на з'їзді Тимошенко, не кажучи вже про інший актуальний аспект — стосунки БЮТ з колегами від «Нашої України — Народної самооборони». Втім на все свій час. Час підписувати спільні угоди і час їх виконувати. Або не виконувати. Наразі помаранчеві демократи обіцяють триматися разом, а що з того вийде — побачимо після 30 вересня. Поки що про внутрішні процеси всередині Блоку Тимошенко з «УМ» говорить депутат IV—V скликань, 14-й номер у виборчому списку БЮТ Андрій Шкіль. >>
Учора глава держави спілкувався з журналістами, в тому числi вже традиційно — у прямому ефірі двох національних телеканалів. Президент вкотре відійшов від офіціозу, а заодно і похмурих владних кабінетів — зустріч з представниками ЗМІ знову проходила на «зеленій галявині» секретаріату. >>
