Уклін Кобзарю від викладачів і студентів

Тарас Шевченко і його «Кобзар» — це символи України, які оберігають і об’єднують нашу націю. А ще стоять на сторожі совісті кожного. Шевченківські вечори Університет культури і мистецтв проводить уже чотири роки поспіль. І завжди це дійство стає знаковою мистецькою подією року, символічним днем патріотизму та єднання. От і цього разу зал Міжнародного центру культури і мистецтв (Жовтневий палац) був переповнений ущент глядачами різного віку. Вшанувати пам’ять народного поета, художника і патріота прийшли молодь і пенсіонери, школярі та дошкільнята. Свою любов і шану до геніального поета викладачі, випускники та студенти Університету культури висловлювали музикою, піснею та танцями, у які вкладали всю душу і серце. Лейтмотивом дійства стали цитати з творів великого Кобзаря, що линули зі сцени впродовж усього вечора. Головному натхненнику та режисеру–постановнику концерту Михайлу Поплавському вдалося майстерно передати національний колорит творчості генія у сучасній інтерпретації.

Осмислення поета з дитинства

Відкрила вечір музична композиція на слова Тараса Шевченка «Думи мої, думи...» у виконанні капели бандуристів та академічного хору Університету культури і мистецтв. Хореографічна постановка «Ми діти твої, Україно!» у виконанні студентів кафедри хореографічного мистецтва вразила своєю масштабністю та відточеністю рухів. Після проникливого виступу Олександра Тищенка, який а капела заспівав «Бандуристе, орле сизий», на сцену вийшов народний хор ім. Станіслава Павлюченка КНУКіМ. Пiсля перших слiв славетної пісні «Реве та стогне Дніпр широкий» зал у єдиному пориві підвiвся. Глядачі не приховували своїх емоцій. Хтось натхненно підспівував, у когось на очах з’явилися сльози. Особисто мені здалося, що я в ці хвилини стою над кручами Дніпра, немов накочуються хвилі, і на собі відчуваю всі примхи природи. Мимоволі подумалося, невже це співають студенти? Адже їхні голоси звучать настільки потужно та злагоджено.

... На величезному плазмовому екрані постiйно змінювалися декорації. До слова, про декорації варто сказати окремо. Вони вдало передавали настрій кожної пісні, композиції, переносячи глядача з однієї атмосфери в іншу. Портрети Кобзаря, вишиванки, полонини Закарпаття, славетний Дніпро...

Далі на сцені — народні артисти України Алла Попова та Анатолій Матвійчук. Пісня «Шевченкові рядки», яку вони виконали, про чи не найперші уроки літератури. Згадалися шкільні роки, коли вчителька відкриває Шевченка і ти із задоволенням вчиш вірш «Садок вишневий коло хати».

Потім лине чарівний голос народної артистки України, професора КНУКіМ Ніни Матвієнко. Її «Квітка–душа» торкає всі струночки серця.

І лiрично, i хвацько

Організатори вечора вдало підібрали черговість виконавців, жанрів і стилів. Саме контрасти надають більшого емоційного ефекту. Скажімо, дівочий гурт «Червоні маки» танцював під супровід гурту «Рвані міхи» — віртуозних акордеоністів. Славнозвісні гурти «Гетьман» і «Кобза» вкотре продемонстрували свій козацький запал. А гурт Man Sound потішив жартівливою «Ой, посіяв чумак гречку». І раптом... глядачi опинилися в середині XIX століття, коли творив Кобзар. Саме таке враження справив танок студентів кафедри народної хореографії, які виконали композицію «Слов’янські мотиви». До слова, варіаціям на тему народного костюма, здавалося, не було меж. Вишукане гаптування, шаровари фалдами, короткі корсети, срібні тризуби на червоному... А головне — все гармонійно поєднало історію і сучасність.

Далі заслужена артистка України Тетяна Піскарьова та переможці конкурсу «Крок до зірок» — дитяча студія танцю «Каприз» виконали пісню про солов’їну Україну. Тему нашої неньки України продовжив заслужений артист України Андрій Князь, оспівуючи країну, де є все: степи, Карпатські гори, Донбас, Чорне море, ріки, полонини...

Експресивна Наталія Бучинська виконала пісню «Дівчина–весна». А потім пролунала лірична пісня «Ніколи» народного артиста України Олександра Пономарьова. Потiшили своїх прихильників щирий Василь Лазарович та завзяті Ірина Фетишин, Гайтана, Катерина Бужинська. Гурти «Друга ріка» і «Юркеш» хвацько грали рок, поєднуючи виконання з народними мотивами.

«Вiн оберiгає, вчить, дарує надiю на краще майбуття...»

Ректор Київського національного університету культури і мистецтв, народний артист України Михайло Поплавський вийшов на сцену в білосніжному костюмі й вишиванці. Спочатку він подарував глядачам пісні «Край, мій рідний край» та «Червона рута». А згодом — про серце нашої країни «Київ» та патріотичну пісню «Україна». Вони прозвучали, ставши іскрометними виставами за участю студентів кафедри народно–пісенного виконавства та кафедри хореографічного мистецтва. Глядачi зустрічали кожну композицію, затамувавши подих, так натхненно виконував пісні ректор разом iз вихованцями, а по завершенню винагороджували його гучними тривалими оплесками та оваціями.

Уже після концерту Михайло Михайлович сказав «УМ»: «Шевченко — наш вічний геній. А з ним вічно жива і горда душа України. Він оберігає, вчить, дарує надію на краще майбуття. Він став охоронцем традицій українського народу і залишається на сторожі нашої нації. Тому ми робимо все для того, щоб високі прагнення Шевченка до правди і волі стали формулою нашого життя, а молодь, яку ми виховуємо, вбирала найкращі зразки патріотизму і любові до рідної землі, до України. Слідувати його заповітам — значить інвестувати у духовне майбутнє країни. Вірю: з Великим Кобзарем у серці ми відбудемося як велика і самобутня нація».

І звісно, університет показав приклад того, як мають проводити вечори пам’яті Кобзаря. «І мене в сім’ї великій, в сім’ї вольній новій не забудьте пом’янути незлим тихим словом», — писав великий Тарас. Саме це студенти і викладачі Київського національного університету культури і мистецтв зробили гідно.

... Фінал Шевченківського вечора, як завжди, був масштабний і різноголосий. На сцену вийшли всі учасники концерту. Наостанок пролунала «У мене ти — одна єдина, одвічна радість і жура, ти будеш жити, Україно, країна щастя, і добра!». Зал підвiвся. Довго не стихали оплески. Артисти і глядачі аплодували один одному. Усi вiдчували духовне єднання i мали чудову нагоду вклонитися Великому Кобзарю.

Високий рейтинг

Шевченківський вечір можна було подивитися у прямому ефірі на Першому Національному телеканалі з 19.15 до 20.55. За час трансляції концерту Університету культури і мистецтв «Ми діти твої, Україно!», згідно з медіапоказниками, рейтинг каналу сягнув 5, 96%, що значно перевищує середній рейтинг каналу в цілому. Така увага до шевченківської теми ще раз підтверджує незгасаючий інтерес до постаті Великого Кобзаря та української культури загалом.