Тарас Шевченко і його «Кобзар» — це символи України, які оберігають і об’єднують нашу націю. А ще стоять на сторожі совісті кожного. Шевченківські вечори Університет культури і мистецтв проводить уже чотири роки поспіль. І завжди це дійство стає знаковою мистецькою подією року, символічним днем патріотизму та єднання. От і цього разу зал Міжнародного центру культури і мистецтв (Жовтневий палац) був переповнений ущент глядачами різного віку. Вшанувати пам’ять народного поета, художника і патріота прийшли молодь і пенсіонери, школярі та дошкільнята. Свою любов і шану до геніального поета викладачі, випускники та студенти Університету культури висловлювали музикою, піснею та танцями, у які вкладали всю душу і серце. Лейтмотивом дійства стали цитати з творів великого Кобзаря, що линули зі сцени впродовж усього вечора. Головному натхненнику та режисеру–постановнику концерту Михайлу Поплавському вдалося майстерно передати національний колорит творчості генія у сучасній інтерпретації.

Цьогоріч, святкуючи 140–річчя великої Лесі Українки, маємо нагоду відзначити й 100–річчя чи не найвідомішого її твору — драми–феєрії «Лісова пісня». З історією постановок п’єси на сценах українських театрів — у світлинах, ескізах, костюмах та макетах — можна познайомитися у Музеї театрального, музичного та кіномистецтва України. Тут відкрилася виставка «Ну, як–таки, щоб воля — та пропала», на якій експонуються матеріали з фондів музею.

Учора в Дюссельдорфі закінчилося засідання Європейської мовної спілки щодо реєстрації учасників пісенного конкурсу, що відбудеться 10—14 травня у Німеччині. Серед конкурсантів — і Міка Ньютон.

Два роки Ірина Білик інтригувала своїх шанувальників: ще трішечки, ще невеличкі корективи в програмі, ще пару деньків роботи на студії — і ми з вами зустрінемося. І ось нарешті стадія підготовки та промо грандіозного туру на підтримку нового альбому «Моя любов» позаду, попереду — концерти в двадцяти одному місті України (тур завершиться 29 квітня у Вінниці). Режисер Максим Паперник вибудував яскраве шоу, в якому на сцені поряд зi співачкою — не лише традиційний балет і музиканти, а й композитор Жан Болотов власною персоною, автор аранжування багатьох пісень Білик.